Спецпроєкт. Валерій Коротков про смиренність та роботу в команді капеланського батальйону «Маріуполь»
«Ми приїхали в школу в Оріхові. Вони нам дали теплий суп, кашу і компот. І після цього просто чисту воду. Я просто плакав. Бо до цього в останній тиждень в Маріуполі ми пили воду напівсолону. Вже ніхто не розвозив, тож ми набирали з потічків на вулиці. Всю ніч я молився, щоб моя мама доїхала теж».
Є обставини, в яких лідерство стає питанням виживання і кожен день перетворюється у випробування смиренності, критичного судження, гуманності та хоробрості.
У новому випуску спецпроєкту «Діалоги з лідерами» Андрій Рождественський спілкується з Валерієм Коротковим — маріупольцем, волонтером та помічником капелана.
За час повномасштабного вторгнення Валерій зумів не лише вивезти найближчих з Маріуполя, але й долучитись до лав капеланського батальйону «Маріуполь».
«Наша головна мета — підтримка військових, як духовна, так і фізична. Ми їздимо на фронт, коли потрібно — на нуль, привозимо їжу, інший вантаж, випиваємо разом чай і молимось за них разом».
У розмові з 23-річним (на момент зйомки) Валерієм відчувається лідерська цілісність — незважаючи на страшний досвід, у ньому залишається і драйв: «Всі пригодницькі романи, які я читав, не зрівняються з тим, що ти відчуваєш, працюючи тут, на своєму місці. Головне — це вміння працювати в команді, взаємодіяти, бо великий виклик — бути постійно разом, тому потрібна мудрість і смиренність».
