Блог > Діяльність Центру > Характер Лідера, суб’єктивний добробут та робота у ворожих контекстах: чому нас може навчити нове дослідження Центру Лідерства УКУ?
18 Січня 2025

Характер Лідера, суб’єктивний добробут та робота у ворожих контекстах: чому нас може навчити нове дослідження Центру Лідерства УКУ?

22 листопада 2024 р. на території національного інформагентства «Укрінформ» відбулася офіційна презентація колективної монографії «Стратегічні комунікації в умовах війни: погляд від волонтера до науковця». Цей спільний проєкт став результатом творчої взаємодії представників Національної академії СБУ та десятків фахівців у галузі безпеки, суспільних наук і стратегічних комунікацій. 

Тож вкрай символічно, що представлення роботи широкому загалу – третьої у серії, присвяченій викликам стратегічних комунікацій, і першої, що спирається на досвід повномасштабної війни в Україні – припало на річницю обох Революцій – Помаранчевої (2004-2005 рр.) та Гідності (2013-2014 рр.). 

Особливою ця подія виявилась і для нашої команди. Адже вперше в історії серії у ній з’явився розділ «Лідерство в системі стратегічних комунікацій: оцінити, інтегрувати, комунікувати» – своєрідне визнання того величезного значення, якого набуло особисте Лідерство в умовах асиметричної війни. І розкрити потенціал якого для широкого кола читачів випала честь виконавчому директору Центру Лідерства УКУ Андрію Рождественському та менеджеру дослідницьких проєктів Тарасу Олексину – співавторам публікації «Характер військового(ої) лідера(ки), суб’єктивний добробут та робота у ворожих контекстах: уроки для України у війні на виснаження». 

Стислий огляд цього дослідження, його найцікавіші моменти, а головне – висновки, ми й пропонуємо Вашій увазі нижче. 

Чому Характер Лідера важливий? 

Повномасштабний етап російсько-української війни продемонстрував: вирішальна роль у подібному протистоянні – не за кількістю озброєння чи фінансів. Вона – за тими «змінними», якими управлінці старого зразка звикли нехтувати у своїх «рівняннях»: людьми. Військовими та цивільними, управлінцями і представниками лінійної ланки, особисті риси яких, вкупі з діяльністю на місцях, і стали тим колективним «ґеймчейнджером», що змінив та продовжує змінювати сам перебіг конфлікту. 

«Вирішальна роль у цій війні – за тими «змінними», якими управлінці старого зразка звикли нехтувати у своїх «рівняннях»: людьми».

Втім, будь-який емоційний підйом не здатний тривати вічно. Поступовий (і неминучий) спад ейфорії перших місяців опору, поглиблений серйозними помилками держави у сфері глобальної комунікації, новими територіальними втратами після початкових серйозних успіхів та переходом протистояння у свою затяжну фазу, зумовили наростання тривожності, панічних настроїв і типового спектру депресивних станів як серед мирного населення, так і військових. Тобто, появу всього того, що несе в собі особливу загрозу на фоні екзистенційної війни.  

І в умовах, коли моральна складова ризикує перетворитися на цьому етапі з нашого основного союзника на справжню проблему, на перший план вкотре виходить Характер Лідера – аспект, що традиційно вирізняв значний відсоток українців на фоні росіян та їхніх союзників. І вплив якого на суб’єктивний добробут, стійкість та ефективність самих лідерів і їхніх команд – те, що ми звично іменуємо «моральним духом» – і стало об’єктом нашого наукового пошуку. 

Про (мало)відомі наслідки війни на виснаження 

Дослідження, що лягло в основу публікації авторського дуету, важко назвати ситуативним. Воно зародилося ще у далекому 2019 р., під час проведення Операції Об’єднаних Сил на Сході України. Ініційоване представниками Центру Лідерства УКУ та Ian O. Ihnatowycz Institute for Leadership, Ivey Business School (Канада) – Андрієм Рождественським і Лукасом Монзані, відповідно – воно мало на меті прослідкувати взаємозв’язок між Характером і суб’єктивним добробутом серед військових та цивільних лідерів. І для цих пошуків науковці мали вагомі підстави. 

Аналізуючи напрацювання колег у сфері особистого Лідерства, дослідники натрапили на декілька показових висновків щодо впливу суб’єктивного добробуту на результативність управлінців і підпорядкованих їм команд: 

  • Втомлені та виснажені лідери значно частіше ставали носіями токсичної поведінки, що, у свою чергу, негативно впливало на мораль їхніх колег. 
  • Задоволеність управлінців своїм становищем напряму впливала на їхню результативність і готовність до нових викликів. 
  • Тривале ж перебування лідерів у стресовому контексті не лише знижувало суб’єктивне відчуття добробуту, але й, закономірно, зумовлювало ускладнення у прийнятті ефективних рішень, пришвидшене «вигоряння» всієї команди, а вслід за цим – і падіння організаційних показників.  

«Тривале перебування лідерів у стресовому контексті не лише знижувало суб’єктивне відчуття добробуту, але й зумовлювало ускладнення у прийнятті ефективних рішень, пришвидшене «вигоряння» всієї команди і падіння організаційних показників».  

Озираючись на власну буденність, ми легко віднайдемо у цих спостереженнях знайомі нам риси. І це не дивно, адже українське суспільство практично завжди жило в подібному – «ворожому» – контексті. А з розгортанням бойових дій, він перетворився на ще більш небезпечний (так званий «вкрай ворожий») для десятків мільйонів з нас. І, здавалося б, цей факт руйнує будь-які сподівання на покращення в умовах війни на виснаження. Та чи справді це так?

Контексти для України (станом на травень 2024 р.) Джерело: DeepState

JD-R-модель: цінність для України

Помітивши невтішну тенденцію на прикладі цивільних та військових управлінців, що діяли в умовах ворожого і вкрай ворожого контекстів ще до повномасштабного вторгнення, автори дослідження поставили собі за мету знайти дієвий «рецепт» протистояння такому впливу. І з’ясувати, чи здатний розвинений Характер Лідера (оцінюваний за звичною для нас Моделлю «11 Чеснот») нівелювати згадані вище негативні тенденції. 

Для перевірки свого припущення, авторський колектив застосував так звану JD-R-модель (англійською – the Job Demands-Resources – співвідношення вимог і ресурсів роботи). В її основі – спостереження, наскільки вдале поєднання робочих (устаткування й умови) та особистих (включно з Характером і навичками) ресурсів здатне позитивно впливати на підвищення мотивації працівника, успішне виконання вимог щодо роботи і високі професійні досягнення. І, навпаки, як брак ресурсів чи невідповідність вимог керівництва обставинам, що склалися, здатні шкодити вмотивованості підлеглих, зумовлювати зростання напруженості, а зрештою – і самознецінення. Що, у свою чергу, негативно впливає на загальну результативність

JD-R-модель, що лягла в основу дослідження

Та чи здатний достатньо розвинений Характер змінити цю тенденцію? А породжена ним стресостійкість – перетворитися на той «заряд», що доповнить особисті ресурси у JD-R-моделі? І про це – в нашій останній главі. 

Характер лідера(ки): асиметричний фактор у протистоянні систем

Двоетапне опитування одразу 132 цивільних та військових управлінців протягом 2019-2021 рр. продемонструвало: гіпотеза Андрія Рождественського та Лукаса Монзані мала сенс. І справді, за тривалого перебування у ворожому чи вкрай ворожому контекстах, найуспішніше протистояли негативним тенденціям JD-R-моделі саме ті командири та бізнесмени, що демонстрували високий рівень розвитку Характеру чи окремих його Чеснот. Адже останні не лише доповнювали внутрішні ресурси лідерів, але й перетворювалися на своєрідний «буфер», що суттєво зменшував вплив стресу на якість прийнятих рішень і, власне, сам результат. 

«Найуспішніше протистояли негативним тенденціям JD-R-моделі саме ті командири та бізнесмени, що демонстрували високий рівень розвитку Характеру чи окремих його Чеснот».

Втім, цей висновок – далеко не єдиний. Тож запрошуємо Вас ознайомитись із коротким переліком знахідок авторів: 

  • Характер лідера вирішальний не лише для нього самого. В умовах вкрай ворожого контексту, де від прийнятих рішень часто залежить життя і здоров’я підлеглих, а ресурси – в дефіциті, саме особисті якості лідерів забезпечували стабільність морального духу підрозділу. 
  • Сказане вище суттєво впливає і на саму ієрархію Чеснот лідерів. І якщо цивільні управлінці вважали провідною для себе рисою Драйв, то для військових таким виявилось Критичне судження.
  • Емоційний, соціальний та психологічний добробут є ключовими для підтримки високого рівня мотивації як військових, так і цивільних. 
  • Виявлена нашою командою ще до повномасштабної війни тенденція до зниження саме соціального добробуту серед військовослужбовців, пов’язана із застарілими підходами до організаційної культури та недостатньою суспільною підтримкою.
  • Зрештою, військові, у порівнянні з цивільними управлінцями, схильні демонструвати більшу стійкість, але часто відчувають брак визнання своєї Місії громадськістю. 

Чимало з означених проблем окреслились у період «великої» війни в нових масштабах. Впливаючи і на моральний дух військових та цивільних, і на працездатність, і, в глобальному вимірі, на перспективи перемоги у довготривалій війні. То якими ж є наші рекомендації з їхнього подолання? 

1. Інституціоналізація розвитку Характеру: 

  • Включення програм розвитку Характеру Лідера у систему навчання військових та цивільних керівників. 
  • Організація тренінгів, що акцентують увагу на моральному та етичному лідерстві. 

2. Перебудова організаційної культури: 

  • Перехід від авторитарних до людиноцентричних моделей управління. 
  • Забезпечення зворотного зв’язку та створення можливостей для прояву ініціативи на всіх рівнях управління. 

3. Фокус на підтримці добробуту: 

  • Регулярне проведення опитувань щодо емоційного стану та соціального благополуччя співробітників. 
  • Впровадження програм психологічної підтримки для військових і цивільних. 
  • Активна робота з суспільством щодо усвідомлення внеску військових у збереження держави. 

Врешті-решт, Україна сьогодні бореться не лише за свою Незалежність, але й за ті Цінності, що визначатимуть її майбутнє. І розвинений Характер Лідера – це та унікальна «змінна», яку ми просто зобов’язані використати, щоб успішно пройти найбільшу війну останніх десятиліть. Він здатний забезпечити стійкість і мотивацію в умовах, де ресурси обмежені, а виклики – надмірні. Саме тому розвиток Чеснот і формування сучасної організаційної культури і мають стати стратегічним пріоритетом для держави, бізнесу, а головне – самого українського суспільства.