Андрей Шептицький: Людина, що заклала підвалини самої нації

«Навчаючись чи розвиваючись у певній сфері, ми полюбляємо шукати собі приклади для наслідування. Тих діячів, котрі максимально надихають нас на нові звершення. Але чи зауважували ви, як часто ми орієнтуємося саме на іноземців? Неначе забуваючи, що серед українців теж було чимало видатних Лідерів. Людей, які випереджали свою епоху. І умови життя, погляди та ментальність яких – набагато ближчі для нас, аніж досвід з-за кордону. І одним із найбільш вражаючих прикладів такого Лідерства є митрополит Андрей Шептицький. Людина, що задала тон цілої епохи. І приклад якої здатний надихати у часи, подібні нашим», – саме цими словами вранці п’ятниці, 11 квітня 2025 р., розпочала свій виступ перед учасниками ІІ Модулю «Трансформаційного Лідерства в умовах невизначеності» Софія Опацька – проректорка зі стратегічного розвитку Українського Католицького Університету, декан-засновниця та Голова Наглядової ради Бізнес-школи УКУ і викладачка Центру Лідерства УКУ.

І це послання стало чимось більшим, аніж простим прологом до розгляду навчального кейсу – нехай навіть і про діяльність «ікони» свого часу. Воно – про те, наскільки важко буває нам, українцям, позбуватися комплексу меншовартості відносно власних здобутків і їхнього авторства. А ще – про сенси, що сповнюють навчальні програми у стінах УКУ. Якими наша команда хоче поділитися сьогодні, на прикладі Лідера не лише УГКЦ, а самого народу. І погляди котрого здатні надихати на більше – особливо, коли довколишній світ вкотре демонструє свою крихкість.

Чому Шептицький – не тільки для церковної історії?

У столітті, яке спалювало ідеї, ламало системи і розчиняло ідентичності, митрополит Андрей Шептицький (1865-1944 рр.) не лише встояв. Він створив фундамент нової України – духовної, освіченої, соціально справедливої.

Його мислення було настільки системним і візіонерським, що висловлені ідеї і сьогодні цілком можуть бути частиною навчальних курсів з етичного Лідерства, управління змінами, stakeholder-підходу, соціального підприємництва та публічного управління.

Це той випадок, коли релігійний лідер стає національним стратегом, моральним камертоном і джерелом прикладу для:

• українських бізнесменів, які хочуть будувати не просто компанії, а Спільноти;
• менеджерів і стартаперів, котрі шукають баланс між ефективністю й сенсом;
• лідерів громад, що прагнуть змін без маніпуляції і популізму;
• кожного свідомого українця, котрий живе з питанням: «Як не змарнувати свою свободу?»

Лідер бачення: «Мислімо на покоління вперед»

Андрей Шептицький не мислив категоріями «каденцій», «цифрових кварталів» чи «виборчих циклів». Його логіка – логіка десятиліть, а то й століть. Він розумів, що культура, освіта і мораль – це інвестиції в дуже довгу дистанцію.

«Не думаймо про сьогодні, а думаймо про вічність. Не працюймо тільки для себе, а працюймо для дітей наших, для всього народу, для прийдешніх поколінь», –

звертався митрополит у своєму «Пастирському посланні до молоді» (1933 р.).

Саме це довгострокове мислення робить дану постать близькою до сучасних концепцій візіонерського Лідерства: коли стратегія – це не план на три роки, а Місія, що не втрачає сили навіть через століття.

Економічне Лідерство: «Багатство має служити громаді»

Церковний ієрарх був винятково проникливим у питаннях економіки. Він не лише благословляв підприємництво, а бачив у ньому моральну Місію – засіб для розвитку спільного блага.

«Найгірша спокуса – збагачуватись без праці або шляхом обману… Гроші самі по собі – не гріх. Але гріх – це володіти ними без відповідальності перед тими, хто бідний», –

напучував він вірян у Посланні «Про християнське милосердя» (1931 р.).

І зазначене – не лише про слова. Перебуваючи на найвищих посадах в Українській Греко-Католицькій Церкві, Андрей Шептицький дієво підтримував все, що сприяло економічному піднесенню Галичини:

• кооперативний рух серед селян;
• фінансування ремісничих майстерень;
• освітні стипендії для здібної молоді, незалежно від її соціального походження;
• створення кредитних спілок і банків, керованих громадою (і згаданий у кейсі «Андрей Шептицький: Чи можна думати на десятиліття наперед?» «Земельний банк гіпотечний (ЗБГ)» – яскравий тому приклад).

Це був прообраз соціального підприємництва, де прибуток – не самоціль, а інструмент створення гідного життя.

«Християнин не повинен питати лише: «Скільки я зароблю?», а: «Яке добро це принесе іншим?»…», –

закликав він у своїй проповіді в м. Перемишлі (1929 р.).

Лідер дії: інституції, що працювали і після смерті

Андрей Шептицький був особистістю, що дійсно усвідомлювала силу структур. Його Лідерство – це не лише слова з амвона. Це інституції, що визначили розвиток цілих пластів культури:

• Національний музей у Львові (1905 р.) – збереження українського мистецтва.
• Українське лікарське товариство (1910 р.) – зародок соціальної медицини.
• Освітні бурси та стипендії для студентів – ефективні соціальні ліфти.
• Місіонерські школи для глухонімих і незрячих – інклюзія в дії.
• Митрополича друкарня і бібліотека – медіа та освіта як стратегія збереження самобутності.

Ці структури демонструють: цінності ефективні лише тоді, коли мають інституційну форму. І митрополит випередив цілу епоху, створюючи екосистему нації, ще до того, як ця нація здобула власну державу.

Моральний Лідер в епоху страху

У 1942 р., в часи Голокосту, Андрей Шептицький видає пастирське звернення «Не вбивай» – справжній акт величезної громадянської мужності. Він відкрито засуджував нацистське насильство, ризикуючи всім. Його приватна ініціатива з порятунку євреїв (зокрема, дітей, захованих у монастирях) зберегла життя сотням, якщо не тисячам.

«Не можна мовчати, коли вбивають невинних. Це крик сумління, що буде судити кожного, хто не зупинив злочин», –

писав він у своєму «Зверненні до духовенства» (1942 р.).

У сучасному розумінні, митрополит – етичний Лідер кризових часів. Він не шукав зручної позиції, а ставав на сторону добра – навіть коли це було смертельно небезпечно.

Лідер просвітництва: «Освіта – це зброя сильного народу»

Андрей Шептицький, як представник знаті, чи не найкраще усвідомлював ту силу, котру дарують знання. Тож чи дивуватимуть ті колосальні зусилля, які він вкладав у освітній фронт? Діяч вірив, що лише освічений народ може бути вільним. Освіта, на його переконання, – це форма національної безпеки.

«Темний народ легкою здобиччю буде для чужих. Лише той народ живе, що має інтелігенцію, яка думає про добро цілого», –

ділився він своїми міркуваннями у «Посланні до учителів» (1937 р.).

І розмах діяльності очільника Церкви у сфері просвітництва дійсно вражав: він фінансував навчання молоді за кордоном, відкривав школи, підтримував наукові товариства. Зрештою, саме з його ініціативи постала у 1928 р. Львівська богословська академія – ідейна попередниця сучасного нам Українського Католицького Університету. Освітній патерналізм священнослужителя не був зверхнім. Він був сповнений щирою вірою в потенціал кожної людини.

Чому приклад Андрея Шептицького настільки потрібен саме зараз?

У часи війни, втрати, великої недовіри до інституцій та викликів для бізнесу, митрополит говорить до нас напряму. У своїй численних проповідях, «Посланнях» та особистих листах. Його меседж – простий, але від того – ще більш цінний:

• Мораль не є розкішшю. Вона – основа ефективності.
• Підприємництво має бути служінням, а не споживанням.
• Лідерство – це жертовність, а не кар’єра.
• Ваша громада – це теж Ваш KPI.

Замість післямови: про Лідерство, необхідне в моменти творення Історії

То ким же став митрополит Андрей Шептицький для своїх сучасників, а що не менш важливо – для нас самих? Він – приклад Лідерства, що поєднує стратегію та духовність, економіку і милосердя, дію і тишу. Лідерства, що керується Етикою, а не виступає сліпим інструментом кар’єристів.

Це особистість, котра навчає нас більшому, аніж просто управлінню в часи викликів:

• Що слід бачити в людях потенціал, а не лише ресурси.
• Що будувати варто інституції, а не лише кар’єри.
• Що ми зобов’язані нести відповідальність. Навіть якщо самі – «не винні».
• І що здійснення Чину задля нащадків – завжди важливіше за швидкоплинну вигоду.

Саме тому Центр Лідерства УКУ і Бізнес-школа УКУ продовжують осмислювати постать митрополита. Бо Андрей Шептицький – не з Минулого. Він – з нашого Майбутнього. І питання лише в тому, чи ми його встигнемо наздогнати.