Моральна травма як основа ПТСР: український контекст
Чи існує біль, глибший за страх? Чи можливо отримати психологічну травму, не переживши безпосередньої загрози життю? І чи може людина зруйнувати саму себе – через те, що діяла або ж не діяла всупереч власним цінностям?
На ці питання дав відповідь доктор Вільям П. Неш, військовий психіатр, клініцист і дослідник. Спеціаліст, котрий понад 40 років працює з ветеранами, морськими піхотинцями, лікарями, які пережили «пекло» пандемії COVID-19, і всіма тими, чия психіка дала тріщину не лише від болю, а й від морального розриву.
У п’ятницю, 23 травня 2025 р., він виступив з потужною лекцією на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Well-Being Leadership Conference”, що проходила у м. Львові під егідою Центру Лідерства УКУ, Бізнес-школи УКУ, Ian O. Ihnatowycz Institute for Leadership, Ivey Business School та Інституту психічного здоров’я УКУ. З лекцією, що може докорінно змінити наше уявлення про стрес, ПТСР, відповідальність і, що найважливіше, саме розуміння ролі Лідерства у кризі.
Команда Центру зібрала для Вас найважливіші висновки спікера. Ті, що здатні стати ключем для глибшого усвідомлення нами власних душевних трансформацій. А ще – для розуміння всього обширу шляху до зцілення, що очікує не на окремих громадян, а на цілий народ.
Що таке моральна травма, і як вона проявляється?
Моральна травма (в оригіналі – “moral injury”) – поняття, яке лише у 2000-х рр. почало входити у професійний лексикон психіатрії. Але саме її, на думку доктора Вільяма П. Неша, переживає значна частина військових, медиків, лідерів, волонтерів і цивільних у кризових умовах.
«Моральна травма – це тривала шкода, якої зазнає людина або спільнота внаслідок зради моральної довіри – власної чи чужої – у ситуації з високими ставками», –
пояснює дослідник.
Це не завжди «велике зло». Це може бути:
- безсила присутність у ситуації несправедливості;
- участь у діях, які суперечать внутрішнім цінностям;
- відчуття, що «я зрадив/зрадила себе», або «мене зрадили ті, кому я довіряв/довіряла».
Термін “moral injury” уперше використав психіатр Джонатан Шей у книзі “Achilles in Vietnam”, виданій у 1994 р., порівнюючи досвід ветеранів В’єтнаму з античними героями. Він переконливо довів:
«Люди можуть одужати після жаху й втрати – доки не зруйновано те, що є правильним».
ПТСР, страх і моральна зрада: що насправді ламає психіку?
«За 40 років практики я не бачив жодного випадку важкого ПТСР, спричиненого лише страхом. Виключно – моральною травмою», –
наголошує доктор Вільям П. Неш.
Це твердження підтверджене масштабним лонгітюдним дослідженням, яке він очолив у співпраці з Корпусом морської піхоти США. Упродовж року дослідницька група спостерігала понад 3 тис. морських піхотинців до, під час і після бойового розгортання. Було зібрано більше 1 тис. змінних: психологічних, біологічних, поведінкових, сімейних.
Результати були вражаючими:
- Дитячі травми пояснювали лише 1% випадків нового ПТСР.
- Бойові події – 3%.
- А от морально травматичні події та дисоціація в момент стресу – понад 20%!
Ключовим провісником стало те, що дослідники назвали «перитравматичною дисоціацією» – станом, коли людина під час критичної ситуації ніби «вимикається», перестає діяти, паралізується або не виконує те, що мала зробити. І якщо це призвело до негативних наслідків для інших – розвивається глибоке відчуття провини, а як наслідок – і моральна травма.
«Не бойовий досвід, не зовнішній ворог, а внутрішнє відчуття зради власних цінностей – ось, що залишає людину з глибокими ранами», –
зауважує спікер.
Як зцілюється людина – і яку роль тут відіграють лідери?
Моральна травма не зводиться до симптомів – вона торкається основ того, що робить нас людьми. Доктор Вільям П. Неш описує шість сфер ураження, які він бачив у своїх пацієнтів з Іраку, Афганістану, шпиталів Міністерства у справах ветеранів США та цивільної системи охорони здоров’я:
- Емоції: вина, сором, втрата здатності відчувати.
- Стосунки: ізоляція, розриви з родиною.
- Образ себе і світу: руйнування довіри до себе, до сенсу життя.
- Духовність: утрата зв’язку з вірою.
- Фізіологія: реакція тіла – через паніку, безсоння, залежності.
- Ідентичність: розрив собою у минулому та зараз.
У відповідь на цю багатовимірну травму, фахівець запропонував метафору «морального двигуна». Цей підхід спирається на дослідження австрійсько-американського дослідника Гайнца Когута, котрий встановив, що людина живе завдяки трьом типам прив’язаностей:
- до тих, кого вона цінує;
- до тих, хто цінує її;
- до тих, з ким вона ідентифікується.
Коли одна з них втрачається – частина «Я» теж зникає. Саме тому у своїй практиці доктор застосовує підхід під назвою “moral mapping” – «картування» прив’язаностей, щоб побачити: які зв’язки зруйнувалися, і які з них можна поновити.
П’ять кроків зцілення, які він пропонує:
- Стати тимчасовим джерелом цінності
«Я знаю, що сталося. Але все одно ти гідний/гідна любові», –
пояснює дослідник ключовий принцип цього етапу. - Стабілізувати фізіологію
Через турботу про тіло, сон, безпеку. - Відшкодувати завдані збитки (навіть символічно)
«Ти не можеш зібрати знову розбитий дзвін. Але можеш видати інший звук», –
метафорично висловився з цього приводу спікер. - Поновити прив’язаності
Через новий досвід, домашніх улюбленців, громаду, служіння. - Лідерство як ресурс (або загроза)
«Інституції не мають сумління. Тож сумлінням має бути лідер», –
підсумував доктор Вільям П. Неш.
Для України – це не абстракція. Це наша реальність
Суспільство в стані війни, високої відповідальності й глибоких втрат переживає масову моральну травму. Солдати, медики, волонтери, родини полеглих – усі несуть біль, що виходить за межі клінічної психіатрії.
«Коли до вас приходить людина в кризі – не питайте, що з нею не так. Запитайте, що з нею сталося», –
радить психіатр.
Це головне послання іноземного гостя. І це виклик – не лише для терапевтів. Це виклик для лідерів, які мають або дати нові зв’язки, або ж залишити людину сам-на-сам із тишею. І від нашої готовності його прийняти залежить як ніколи багато.
