Моральне Лідерство у час зранених душ
Львів, 23 травня 2025 р. Завершальну частину ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Well-Being Leadership Conference” відкриває особлива розмова – інтерв’ю професора Жерарда Сейтса з Ian O. Ihnatowycz Institute for Leadership при Ivey Business School з Анналіз Тавер. Діячкою, за плечима якої – служба у Збройних силах Канади, менторство у Програмі розвитку Характеру та волонтерська діяльність в Україні. А ще – глибока моральна травма. І проходження тривалого шляху до зцілення.
Цей виступ не був ні лекцією, ні абстрактним теоретизуванням. Він став глибоким свідченням, переплетеним з болем, мовчанням, соромом і, зрештою, – перетворенням. А ще – кульмінацією конференції, що була присвячена моральному Лідерству в епоху колективної травми. І глибоким посланням до українського суспільства, про яке сьогодні, через місяць після події, ми хотіли б нагадати своїм читачам.
Моральна травма як зсув основи особистості
Жерард Сейтс – один із співавторів концепції Характеру Лідера, яку використовує Центр Лідерства УКУ. Тож говорячи про виклики, що стоять перед сучасними Лідерами, він звернув увагу присутніх на ключовий компонент глибокого зцілення – право бути почутими. Саме з цієї позиції науковець представив і саму історію Анналізи Тавер – як приклад морального Лідерства через вразливість.
Анналіза, розповідаючи свою історію, окреслила моральну травму не як окрему подію, а як тривалий досвід у токсичній системі, де системне сексуальне насильство та байдужість командирів були нормалізованими. Вона згадала, як роками переконувала себе, що «нічого страшного не сталося», що «це – нормально». Її власна гідність була поступово стерта.
«Я вірила, що я не більше, ніж сміття, і що я заслужила на все, що сталося зі мною», –
поділилася героїня історії.
І саме в описаному відчутті – ядро моральної травми: руйнування внутрішнього компаса, знищення ідентичності, втрата сенсу, і врешті – самозвинувачення, ізоляція, тиша. У цьому сенсі моральна травма відрізняється від фізичної чи навіть психологічної. Вона – про зраду базових цінностей, про те, що «мирну угоду» з реальністю – порушено. І саме це робить її настільки руйнівною.
Роль Лідера: створити простір для правди
Канадійський дослідник поставив чітке запитання перед учасниками конференції: що має робити Лідер, коли довкола – морально зранені люди? І його «рецепт» – бути присутнім. Створити той простір Довіри, у якому можна сказати: «Я вірю тобі». Не заперечити, не перевірити, не поставити під сумнів. А повірити. Бути поруч. Не намагатися «виправити» біль, а дати йому право на існування.
«[Для мене таким переломним моментом стало перше спілкування з детективом поліції.] Вона просто сказала: «Я тобі вірю» – і це наче зняло тягар. Моя історія була в безпеці. А ми – це наші історії. Якщо наша історія не в безпеці, то ми не можемо цього сказати й про себе», –
описала Анналіза Тавер свої тогочасні відчуття.
Таким чином, віра у людину – це вже акт морального Лідерства. І це саме той ресурс, який Лідери у першу чергу можуть і повинні створювати в колективах, громадах та інституціях.
GAP-модель: три опори відновлення
Серед інструментів, які допомогли Анналізі на шляху зцілення, вона особливо виокремлює так звану GAP-модель – просту, однак ефективну методику, що охоплює три кроки внутрішнього зцілення:
1. G – Gratitude (Вдячність):
Попри біль і травму, людина завжди може обрати щось, за що вдячна. І це – перший крок до повернення радості й сенсу.
«Я чула, що вдячність – це шлях до радості. І я в це справді вірю», –
поділилась спікерка.
2. A – Acceptance (Прийняття):
Життя містить біль, втрати і випробування. Прийняття цього факту дозволяє звільнитися від боротьби з реальністю і почати її трансформувати.
3. P – Perspective або Patience (Перспектива / Терпіння):
Це – вибір фокусу: або на втраті, або на можливості зростання. І це також нагадування, що зцілення – це процес, який потребує часу, і не має «швидких рішень».
І саме ця модель стала для Анналізи моральним компасом.
«Я мала навчитися бути терплячою. Були дні, коли я могла прожити лише хвилину за хвилиною. Але я знала, що рухаюсь у правильному напрямку», –
підсумувала вона.
Справжня Справедливість: не лише про суд
Одним з найболючіших моментів розповіді стала згадка героїнею про реакцію армії після засудження її кривдника. Після того, як його було визнано винним у сексуальному насильстві, високопосадовці Збройних сил Канади написали листи на його підтримку, щоби домогтися пом’якшення вироку. Для Анналізи це стало «ще однією моральною травмою поверх уже наявної».
Її висновок важливий не лише для армії Канади. Він універсальний. І полягає в тому, що у питанні подолання моральної травми йдеться не лише про кривдників. А про цілу культуру, яка їх підтримує. І не підтримує жертв.
Саме тому Анналіза Тавер вводить поняття «справжньої Справедливості». Останнє – не лише про юридичне покарання. Воно – про відновлення зв’язку, суспільного визнання і гідного ставлення.
«Справедливість – це коли тебе бачать. Коли твоя історія визнається реальною. Коли ти відчуваєш приналежність», –
поділилася своїми міркуваннями діячка.
Досвід України як дзеркало й нагадування
Фінал інтерв’ю переніс слухачів до України. Анналіза Тавер, спільно з іншими волонтерами ініціативи “Hungry For Life International”, приїжджала на терени нашої держави на початку повномасштабної війни – щоб підтримати своїх друзів і колег. І її тутешній досвід лише поглибив розуміння цінності історії та зв’язку.
«Я бачила це в очах біженців: їм було потрібно просто розповісти свою історію – і щоб їм повірили. І це буквально давало їм змогу знову дихати», –
підкреслила героїня інтерв’ю.
Попри мовний бар’єр, вона була поруч, слухала, вірила. Бо, як сама каже, «люди створені для зв’язку, а моральна травма – це болісне роз’єднання». Саме тому відновлення зв’язку в Спільноті – фундаментальний елемент одужання.
Висновки для Лідерів: від Довіри – до простору Зцілення
Фінальне запитання Жерарда Сейтса було адресоване всім, хто взяв на себе тягар управління: «Як створити безпечний простір, у якому люди могли б розповідати свої історії – щиро і без самозахисту?»
І, здається, ми маємо відповідь на нього:
1. Безпечний простір починається з Довіри.
«Я тобі вірю» – найпотужніші слова, які може сказати Лідер людині, що зазнала моральної травми. Безумовна віра – це той акт Лідерства, який відновлює гідність.
2. Моральна травма – не тільки про подію, але й про культуру.
Системне знецінення, замовчування і байдужість до болю травмують не менше (а то й більше), аніж самі насильницькі дії. І наше завдання – не лише зупинити зло, але й створити культуру, у якій воно неможливе.
3. Зцілення потребує зв’язку.
Відновлення після моральної травми починається не з дій, а з наявності іншої людини, яка слухає, присутня, не відвертається. І Лідер – саме той, хто створює ці простори підтримки.
4. Реальна Справедливість – це приналежність.
«Справедливість – це коли тебе бачать і визнають твою історію. Це коли ти знову відчуваєш себе частиною Спільноти», –
підтверджує Анналіза Тавер.
Юридичне рішення – важливе. Але справжня Справедливість – це відновлене відчуття цінності та гідності.
5. Посттравматичне зростання – можливе.
Модель GAP (Gratitude – Acceptance – Perspective / Patience) вчить:
- вдячності навіть у темряві;
- прийняттю втрат як частини шляху;
- терпінню як силі руху вперед.
Це нелегкий шлях, але він реальний. І наше завдання, як Лідерів – допомогти іншим його пройти.
«Якщо ми хочемо бути Лідерами, які зцілюють, а не травмують – почнімо з того, щоби просто бути поруч. Без страху. Без оцінки. Просто в присутності, яка лікує», –
підсумував свій виступ Жерард Сейтс.
Зрештою, чи може бути по-іншому у XXI ст.? У добу прогресу – і глибокої вразливості, глобалізації – й крайньої самотності? Коли світ переживає глибоку кризу Лідерства, однак, лише воно – справжнє та людиноцентричне – є відповіддю на виклики сучасності?
Тож цей виступ – ще одне нагадування: новочасне Лідерство – це не тільки компетентність. Це моральна сміливість бути поруч з людиною у момент болю. Адже саме так твориться культура Довіри. І саме з цього розпочинається Зцілення.
