Зустріч з приятелями УКУ в м. Торонто, Канада

20 листопада в м. Торонто відбулася зустріч “Ukrainian Catholic University: During War and Beyond”, організована Ukrainian Catholic Education Foundation (UCEF) та групою Toronto Friends of UCU. Подія зібрала людей, які підтримують Університет уже багато років. А ще – тих, для кого цінним є досвід роботи українських освітніх інституцій під час війни, і та роль, яку вони здатні відіграти у відбудові країни. 

У фокусі вечора були презентації проректорки зі стратегічного розвитку УКУ Софії Опацької та виконавчого директора Центру Лідерства УКУ Андрія Рождественського. Обоє говорили про різні аспекти діяльності Університету, але їхні меседжі збігалися в одному: сьогодні результативність інституцій визначається не обставинами, а принципами, на яких вони стоять. І людьми, які ці принципи реалізують.

Університет, який служить: про трансформацію УКУ в часи війни

Розпочалась урочиста зустріч із вітального слова Лариси Ґаладзи – колишньої посолки Канади в Україні, а нині – представниці Сенату УКУ. Її виступ став емоційним містком між досвідом української війни та сприйняттям цього досвіду світовою спільнотою.

Спікерка поділилась із присутніми тим, яким постав Український Католицький Університет перед нею: не лише як освітня установа, а як справжній моральний орієнтир для суспільства. А головне – місце, де зберігаються і примножуються людяність, взаємопідтримка й віра у майбутнє.

На її переконання, саме це поєднання якісної освіти із практиками служіння і є «рецептом» унікальності Університету. Та прикладом для інших: як діяти в умовах небачених викликів і суспільного запиту на зцілення ран війни.

Наостанок, Лариса Ґаладза подякувала спільноті Канади за багаторічну підтримку, наголосивши, що саме такі інституції, як УКУ, показують: майбутнє України визначатиметься не лише на полі бою. Воно вже зараз формується у навчальних аудиторіях, дослідницьких центрах та серед людських історій – тих, які творять культуру взаємної відповідальності.

У свою чергу, Софія Опацька окреслила ключові напрями роботи Українського Католицького Університету у воєнний час: підтримку студентів і випускників, розвиток освітніх програм, розширення суспільних сервісів та нарощення спроможності УКУ діяти на національному рівні.

Її виступ розпочався з історій студентів і випускників, які сьогодні перебувають у Силах Оборони України або ж створюють власні волонтерські ініціативи. І приклади подружжя Жлуктенків – випускників закладу і засновників “Dzyga Paw Foundation”, а чи Мачинських – співробітників Університету – яскраве свідчення такого служіння. 

«Ми бачимо, що молоді люди проявляють зрілість і відповідальність у надзвичайно складних обставинах. Завдання Університету – не загубити цей потенціал, а навпаки, створювати середовище, де він розвиватиметься», – 

зазначила спікерка.

Щоб окреслити масштаб роботи УКУ, наша колега навела декілька ключових фактів і тенденцій:

Освіта й технологічний розвиток:

• УКУ став одним із 7 університетів України, що долучилися до оборонного технологічного кластеру “BRAVE1”. 
• Бакалаврська програма з робототехніки – серед тих, що розробляють рішення, які можуть бути використані у сфері безпеки та оборони.

Зростання онлайн-навчання: 

• Станом на сьогодні UCU Online має понад 25 тис. студентів щороку. 
• До 2028 р. університет планує збільшити цю цифру до 100 тис., а кількість учасників сертифікатних офлайн-програм – з 2,5 тис. до 10 тис. на рік.

Медичні та реабілітаційні програми УКУ: 

• Магістерська програма з фізичної та ерготерапії – перша в Україні, створена за міжнародними стандартами. 
• 97% її випускників працюють у державних і приватних медичних установах України та за кордоном. 
• Лише між 2022-2024 рр. університет підготував понад 1 090 медичних працівників, які працюють з пораненими. 
• Новостворена Медична клініка УКУ станом на липень 2025 р. надала 1 067 послуг ветеранам і членам їхніх родин.

Юридична підтримка суспільства: 

• Юридична клініка УКУ за рік надала понад 480 консультацій військовим, ветеранам, родинам зниклих безвісти та внутрішньо переміщеним особам.

«Ми, як заклад освіти, не можемо вплинути на темп подій. Зате можемо впливати на якість підготовки людей, які братимуть у них участь. Саме в цьому – наша відповідальність», –

підсумувала свій виступ Софія Опацька.

Про сучасну Місію Центру Лідерства УКУ

Образ Українського Католицького Університету не був би повним для учасників зустрічі без згадки про ще один його важливий елемент – діяльність Центру Лідерства УКУ. Андрій Рождественський представив роботу нашої команди крізь призму співпраці зі студентами, керівниками бізнесу, державними службовцями, освітянами та військовими. Його виступ був про те, як формується культура Лідерства в умовах, до яких не здатна підготувати жодна теорія.

«Війна дуже чітко продемонструвала: Лідерство не є синонімом рангу чи посади, яку посідає людина. Воно проявляється саме у способі прийняття рішень і роботи з командою. А ще – у ставленні до інших. Це навички, які можна і потрібно розвивати», – 

підкреслив наш колега.

Що ж саме робить у наш час Центр Лідерства УКУ?

• Працює зі студентами Університету, формуючи навички командної роботи, відповідальності й рефлексії.
• Проводить програми для бізнесу, досліджує кейси компаній, які працюють у критичних умовах (як то обстріли, криза на ринку праці чи перебої з електрикою).
• Співпрацює з військовими підрозділами, де питання Лідерства на кожному рівні є питанням ефективності та збереження життя.
• На основі зазначеного досвіду, формує спільні орієнтири для бізнес-середовища, військовослужбовців, громадської сфери та сектору державного управління.

«Коли ми працюємо з військовими, то бачимо дуже високий рівень готовності вчитися й передавати досвід іншим. Це середовище, де Лідерство проявляється щодня, і там воно не може бути формальним», – 

поділився своїми спостереженнями Андрій Рождественський.

І ця частина презентації виявилася особливо промовистою для бізнес-аудиторії. Вона показала, як у військових підрозділах щодня відпрацьовуються швидкість ухвалення рішень, координація, адаптивність та інші навички, які зазвичай асоціюють із Лідерством у корпоративному середовищі. Різниця лише в тому, що там ціна кожного рішення – або його відсутності – неспівмірно вища. 

Свого ж роду підсумком обох виступів стала новина, якою поділився секретар UCEF о. Тарас Дусановський: про офіційне визнання УКУ через Canada Revenue Agency іноземним університетом, що відповідає освітнім вимогам Канади. Тож попереду – нові можливості для підсилення партнерств, залучення ресурсів і розширення співпраці з українською діаспорою.

Замість післямови: УКУ як «маяк надії»

Зустріч у м. Торонто показала Український Католицький Університет таким, яким він є сьогодні: інституцією, що працює системно й послідовно, навіть коли зовнішні обставини складніші, ніж будь-коли. Університет продовжує розвивати освітні програми, підтримувати студентів, запускати суспільні сервіси та готувати фахівців, які потрібні країні вже зараз. 

Центр Лідерства УКУ, у свою чергу, продемонстрував присутнім, як досвід бізнесу, державного сектору та військових може стати спільним полем для навчання й розвитку. Де замість теоретичних розмов про Лідерство – практична робота з людьми, які щодня ухвалюють рішення в умовах високої невизначеності. 

Для багатьох учасників вечора стало очевидно, що підтримка УКУ – це не про благодійність, а про інвестицію у спроможність українського суспільства. І в цьому сенсі зв’язок між Університетом та його друзями в Канаді має не лише гуманітарний, але й стратегічний вимір. Тож найцікавіше – ще попереду!