Лідерство жінок в Україні у часи війни: нові виклики та перспективи
Чи може криза стати точкою відліку для змін? Українське суспільство, ще донедавна вкрай традиційне в своїх поглядах на роль жінок у бізнесі, політиці та армії, переживає в останні роки глибоку трансформацію. Адже війна не просто змінила наші пріоритети. Вона підштовхнула самих жінок до активного Лідерства. А чоловіків – до усвідомлення як викликів, так і можливостей рівноцінного партнерства.
Сьогодні жінки керують містами, займають командні (і все частіше – бойові) посади у Силах Оборони України, очолюють гуманітарні місії та запускають бізнеси в умовах кризи. Тож у своїй новій статті команда Центру Лідерства УКУ розгляне, як змінилося сприйняття жінок-лідерок у нашій країні та світі, що сприяло цьому, а головне – які перспективи очікують нас у майбутньому. Приємного Вам читання!
Стереотипи щодо Лідерства жінок: історія проблеми
Розглядаючи тему Лідерства жінок, ми не можемо не розпочати її з особливої сторінки – численних стереотипів. Історичні джерела свідчать: пересторога щодо лідерських амбіцій жінок сповнювала більшість відомих нам суспільств впродовж тисячоліть. І виключення з цього правила (як то культ Матері у трипільській цивілізації, особливе місце жінок у давній Спарті, а чи юридичні практики скандинавських країн часів Середньовіччя), радше підтверджували його поширеність.
Навіть відомі жінки у сфері політики, науки чи бізнесу (на зразок Клеопатри, Боудіки, княгині Ольги, Елеонори Аквітанської, Жанни д’Арк, королев Єлизавети І та Вікторії, Лесі Українки, Марії Склодовської-Кюрі, Маргарет Тетчер, Джини Райнхарт, а чи Тейлор Свіфт) стали знаними, не в останню чергу, через те здивування, яке викликала (а то й продовжує викликати) їхня проактивна позиція.
Чи справедливо це для українського суспільства? І так, і ні. Адже його традиційність ніколи не була абсолютною. У контексті тієї чи іншої епохи, вона відзначалась доволі ліберальним ставленням до ролі жінки як у родині, так і в суспільстві. Та й чи могло бути по-іншому, коли численні війни буквально змушували українок брати опіку над сім’єю та управління господарством – нехай і тимчасово – у свої руки?
Здавалося б, позитивний досвід такої взаємодії мав давно викоренити стереотипи щодо результативності жінок на керівних посадах. Втім, як свідчать дослідження “McKinsey & Company”, станом на 2020 р. упередження щодо їхньої компетентності, емоційності та здатності ухвалювати складні рішення залишалися популярними серед помітної частини суспільства.
Наші колеги з «Проекту Кешер» зробили вкрай промовисту підбірку з найпоширеніших стереотипів щодо жінок у сфері бізнесу та управління:
- Стійке уявлення про те, що сім’я і дім – «найправильніше» місце для самореалізації жінки.
- Сумніви у спроможності жінки досягнути успіхів власними силами.
- Допустимість зростання саме в «жіночих» сферах.
- Неефективність уявного «жіночого» стилю управління.
«Жіноче та чоловіче Лідерство різниться навіть в тому, які запитання нам ставлять! Як і у тому, як зустрічають жінку, як з нею вітаються, чого від неї очікують»
– зізнавалась з цього приводу у 2019 р. Мар’яна Возниця, тогочасна очільниця Західного міжрегіонального департаменту НСЗУ.
Та чи відповідають ці уявлення дійсності? Як свідчать результати вже згаданого дослідження “McKinsey & Company”, ні. Навпаки, емоційний інтелект, адаптивність та стратегічне мислення стали саме тими факторами, що дозволили компаніям, очолюваним жінками, ефективніше зустріти виклики сучасності. До аналогічних висновків – нехай і в реаліях України 2016-2017 рр. – дійшли й команди Центру Лідерства УКУ та Бізнес-школи УКУ, в результаті власних ініціатив щодо розвитку Лідерства жінок.
Що змінилося за останні десятиліття?
Світова тенденція до рівності суттєво посилилася завдяки міжнародним ініціативам. Зокрема, такою стала Резолюція ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», що передбачає залучення жінок до миротворчих процесів. Як свідчить аналіз “McKinsey & Company” за 2023 р., у Європі квотування на рівні корпоративного управління призвело до збільшення частки жінок у керівництві, а в США кількість жінок-СЕО зросла до 10% серед компаній зі списку “Fortune 500”.
Аналогічні тенденції спостерігаються і в Україні. Втім, їхнім каталізатором, на відміну від інших країн, стали не стільки законодавчі ініціативи, спрямовані на адаптацію до вимог ЄС, скільки реалії війни.
Так, в Україні за останні роки суттєво зросла кількість жінок у державному управлінні, бізнесі та військових структурах. За даними Центральної Виборчої Комісії, станом на 1 травня 2024 р., частка жінок у Верховній Раді сягнула 21.2% від загальної кількості парламентарів (на противагу 11.69% ще у 2014 р.). Не менш разючими є й зміни у жіночому представництві в Силах Оборони України після повномасштабного вторгнення Росії. Згідно з нещодавно оприлюдненою інформацією від Міністерства Оборони, у 2025 р. на службі перебувають понад 70 тис. українок. З них на бойових посадах – понад 5.5 тис.
Ще однією особливістю українського суспільства стала його природна адаптація до викликів, зумовлених російсько-українською війною – зокрема, економічних. Масовий добровольчий рух і мобілізація чоловіків, тимчасова втрата цілих регіонів, внутрішня та зовнішня еміграція мільйонів громадян, занепад ряду галузей економіки і, навпаки, зародження абсолютно нових напрямів, зумовили тектонічні зрушення у сфері бізнесу та управління.
Несподівано для самих себе, українки опинилися у новій реальності: тій, де кваліфіковані кадри стали важливішими, ніж коли завгодно до цього. А приналежність до жіночої статі, в більшості випадків, перестала бути «перепоною» для працевлаштування на омріяну посаду чи кар’єрного зростання. Ба, більше, реалії воєнного часу буквально підштовхнули цілі сектори економіки до зміни своєї кадрової політики: від працевлаштування на традиційні «чоловічі» посади в гірничій промисловості чи у сфері логістики – і до ширших можливостей представництва компаній на міжнародній арені.
Звісно, проблеми спостерігаються і в цій сфері. Адже лише за офіційною статистикою Міністерства фінансів, одразу 74.9% безробітних в Україні у 2024 р. складали саме жінки. Однак, описані моменти, у своїй сукупності, лише посилюють прагнення жінок до розкриття власного лідерського потенціалу. І той факт, що в розпал війни, у 2023 р., половина нововідкритих ФОП (приблизно 154 тис.) і третина нових бізнесів (близько 10 тис.) припадала саме на жінок – яскраве тому свідчення.
«Ми багато говоримо про складну фізичну роботу в контексті жінок в час війни, але чи готові ми говорити про жіноче Лідерство? Чи готують організації жінок до керівних посад? Сьогодні це необхідно не лише для внутрішнього існування, але й для іноземного ринку. В умовах, де чоловіки обмежено можуть перетнути кордон, ми не можемо припинити комунікацію зі світом через відсутність жінок у ТОП-менеджменті»
– ділиться своїми спостереженнями Софія Опацька, проректорка зі стратегічного розвитку УКУ, декан-засновниця та Голова Наглядової ради Бізнес-школи УКУ.
Якими є перспективи Лідерства жінок в Україні?
Описані вище дані підводять нас до логічного запитання: чи погіршиться ситуація з жіночим представництвом у різних сферах економіки з завершенням війни? На нашу думку, ні. Жінки, що отримали управлінський досвід, не захочуть повертатися до традиційних ролей. Додамо до цього унікальний досвід керівництва у кризових ситуаціях, схильність жінок до швидкої адаптації, розбудови міцних міжособистісних зв’язків та створення психологічно безпечного середовища у компаніях, і отримаємо саме той «актив», якого потребуватиме українське суспільство, зболене ранами війни.
Чи означатиме це, натомість, «фемінізацію» України майбутнього? Теж ні. Українські чоловіки, чи то в тилу, а чи на фронті, будуть носіями не менш цінних навичок. І дослідження Центру Лідерства УКУ неодноразово підкреслювали цей факт.
Скоріше, українському суспільству, на фоні всіх жахіть останнього десятиліття, «бонусом» випав унікальний шанс для світоглядної трансформації. Коли кожен з нас, в міру власних можливостей і сил, може докластися до творення дійсно рівноправного партнерства – заради гідного майбутнього.
І щоб цей шанс не був змарнованим, команда Центру Лідерства УКУ, спільно з нашими колегами з Бізнес-школи УКУ, оголошує про офіційний старт нового етапу досліджень у сфері Лідерства жінок. Для вивчення досвіду тих, хто, без перебільшення, став «обличчям» України у ряді сфер. І для ефективного навчання тих, хто лише наважується на перший крок на шляху Лідерства. Адже лише так – спільно і без упереджень – ми здатні будемо створити Україну, гідну жертви з боку найкращих з нас. Тож слідкуйте за нашим сайтом та соціальними мережами: буде цікаво!
