MMFT: враження учасників від програми

Ми багато розповідали про співпрацю з Елізабет Стенлі — від її виступу на конференції до сьогодні пройшло понад півроку, і за цей час нам вдалось спільно з ГО Ресурсний центр «Лісова Поляна» та Центром психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України реалізувати проведення повноцінного курсу MMFT для понад 40 учасників. Вперше тренінг MMFT викладався з українським перекладом і це є вагомий внесок у розвиток Mindfulness-культури в Україні.

Декілька учасників погодились поділитись враженнями про курс, своїми відчуттями від змісту, спілкування з командою та планів щодо застосування технік у подальшому житті.

У розмові взяли участь психологині Наталія Рудкевич (Львівська міська рада), Інна Дзюнь (Громадська спілка «Платформа відновлення «НАЗОВНІ-ТЕК»), Ольга Урсол (Центр Лідерства УКУ) та керівник департаменту по роботі з персоналом і співзасновниця Асоціації HRD Львів Людмила Гурова (ТзОВ «Транс-Сервіс-1»).

 

Чому ви вирішили пройти програму Mindfulness-Based Mind Fitness Training?

  • Наталія: Я дізналась про Елізабет на конференції у Центрі Лідерства УКУ. Це була дуже надихаюча подія про добробут і для мене це було щось нове.
    Зараз я очолюю напрям навчання розвитку персоналу у Львівській міській раді. І попри це ми консультуємо наших працівників, включно з сім’ями діючих військовослужбовців та ветеранів, які потребують підтримки, поки їхні близькі на фронті.
    Ми були першим органом міського самоврядування, який впровадив роботу з ментальним здоров’ям, і з червня 2022 року вже започаткував консультації з психологами для розвитку цього напряму. Я не була впевнена, що люди будуть відкритими до цього одразу, але зараз в мене був запит розширити інструменти, з якими ми зможемо турбуватись про людей.
    Не існує одного скрипту до всіх людей, тому потрібні різні методики — і для роботи з командою, і для роботи з тими, кого я консультую як психолог. Раніше ми не надто працювали з тілом і диханням в цьому ракурсі, але після вивчення, вважаю, що нам варто застосовувати це в роботі.

  • Інна: Я дізналась про навчання із фейсбуку Лісової Поляни. Це єдиний і найкращий заклад в Україні такого рівня. Тема mindfulness мені подобається дуже давно, з 2019 року я активно беру участь в різних освітніх проєктах за цим напрямом, вивчаю багато літератури також. Коли я побачила цей анонс, то подумала “Боже, це те, про що я мріяла!”
    Психолог — це людина, яка навчається завжди, тож це далеко не перший курс, який я пройшла, але тут і наповнення, і організація були на вищому рівні. От дійсно, повірте, воно було саме так.
    Ці вправи не були для мене новими, проте подача і пояснення, як їх виконувати — це було настільки оптимізовано. Я була вражена, що це можна так доступно і просто пояснити. Видно, що люди над цим працювали.

  • Людмила: Про програму я дізналася минулого року. Влітку була конференція в УКУ. Елізабет Стенлі була спікером онлайн і розповіла, що в майбутньому буде така програма. Оскільки я є читачем всіх сторінок вашого університету, я слідкую за всіма навчаннями. Ще я їздила в «Лісову Поляну» в Київ на конференцію.
    Чому я прийшла? Тому що я працюю в дуже великій компанії HR директором і в нас дуже багато працівників мобілізованих в ЗСУ, багато вже працює також і ветеранів, які повернулись на роботу, і близько 70% всіх працівників — це є люди, які проживають у східних областях України. Багато з них були в окупації. Зараз хтось виїхав, десь вже території деокуповані. І тому мені цей курс був цікавий для того, щоб я могла їм допомогти.
    Я багато розуміла, мені цікаво було, але все ж таки мені здається, що це курс для психологів, які будуть працювати з військовими і з людьми, які потребують допомоги. Мені воно було десь складно. Я не відчувала таких речей, як відчували інші. Можливо, я не так глибоко себе знаю. І от в мене більшість вправ викликали просто таке суцільне заспокоєння і бажання заснути. Якщо людина працює з медитацією, має трошки розуміння, відчуття свого тіла і свого розуму й відчуттів — то буде ефективніше. 

Який модуль виявився найскладнішим? 

  • Людмила: Перша вправа «10 точок». Я не могла зрозуміти, що я маю відчути. Якщо би я не пробувала до цього медитації, то я б взагалі не зрозуміла, що я маю зловити. Хоча минулого місяця я читала лекції студентам на одній платформі молодіжній і під час перерви ми зробили «10 точок». І коли посеред вправи відкрилися двері, в аудиторію почали заходити викладачі — ніхто не відкрив очі, не повернув голову. Вони сказали, що це була дуже потрібна «релакс-хвилина» і їм вдалось відпочити.
    З іншою групою, яка прийшла до мене вже втомлена, ми зробили вправу «Гора» і вони відчули те ж, що і я, коли її роблю — прилив сили і готовність продовжувати роботу. Таким чином я їх активізувала.
    Ще я спробувала з колегами, з ними також спрацювало. Планую ще глибше пропрацювати самостійно і тоді почати з ними таку роботу і далі буде ефективно.

  • Ольга: Для мене найскладнішим модулем був другий модуль, бо в ньому ми розглядали, як пов’язані розум і тіло, що таке нейропластичність, генетика та такі поняття, як мозок мислення і мозок виживання. Ми там багато говорили про лімбічну систему, про внутрішню структуру мозку і про те, що таке інтероцептивна усвідомленість. І, власне, для мене, по-перше, це слово було важким, по-друге, я довгий час не могла його собі в голові засвоїти і зрозуміти, що це означає. Мені прийшлося кілька разів перечитувати час від часу презентацію, щоб засвоїти цю інформацію.

  • Наталія: Для мене найскладнішим був перший модуль, бо цей інструмент був цілком новим і я не могла зрозуміти, чи осилять його ті, з ким я працюю, чи підійде він для них.
    Спочатку було важливо усвідомити, чи я сама його розумію, і це було справді непросто. Мені відгукнулось і я зрозуміла, що все буде добре, тому що ми працюємо в офісному приміщенні і питання дихальних вправ, усвідомленого ходіння — для нас це те, що можливо реалізувати на робочому місці. А це якраз і є основним фокусом для мене — добробут працівників в офісі.
    Оскільки ця частина далась мені складно, то я переслухала запис вдруге і намалювала собі велику карту, щоб проаналізувати із якими підрозділами та персоналом я зможу це застосувати. У цій карті я розібрала усі структури, з якими працюю, їхню специфіку і продумала, з ким конкретно буду впроваджувати ці техніки. Коли усі пункти в моїй карті стали зеленими — я зрозуміла, що це нововведення не створить значних перешкод до виконання службових обов’язків і буде розвивати добробут, навіть якщо деякі інструменти потребуватимуть трансформацій в опорних підрозділах, і тоді побачила загальну картину.

 

Який модуль справив найбільше враження? 

  • Ольга: Мені важко сказати, який модуль справив найбільше враження, тому що мені в кожному модулі для мене була якась дуже важлива інформація. Я це назвала таким “ага-моментом”. Просто через те, що останні два роки я регулярно практикую медитацію, я маю досвід і розуміння цього з точки зору науки, роботи мозку і нервової системи. І також друга складова — це така більш вже традиційно-релігійна. І в мене, я вважаю, є достатньо сильне, потужне підґрунтя. Але навіть попри це, в кожному модулі було щось для мене дуже важливе, цінне. І якась така інформація, яка мені давала ще більшу картинку розуміння, або ще якийсь пазлик, якого я не знала, або якийсь важливий момент, про який я забула. І тут він мені нагадався. Тобто, я його чула вже втретє, вчетверте, але саме тими словами і тим способом, яким нам говорили цю інформацію під час навчання, вона начебто вбудувалася туди, куди треба було. Тому не можу виділити якийсь окремий модуль.
    Мене неймовірно сильно вразила робота тренерів загалом. Тому що під час навчальних модулів не було когось, хто був би лідером. Вони всі були лідери і передавали цю ведучу роль протягом модулів від одного до іншого. Це було все дуже гармонійно, дуже природньо, дуже чітко. І прямо під час навчання я спостерігала, як кожен з тренерів вболівав, коли інший виступає. І це дуже відчувається. І не було жодної конкуренції, а була абсолютна підтримка, абсолютна чітка і плавна передача цієї ролі спікера, ролі того, хто відповідає на питання, ролі того, хто зараз виступає. І для мене це був, мені здається, найкращий приклад, просто приклад такої найзлагодженішої роботи людей в команді між собою, які я взагалі бачила за своє життя.
    Це те, що мене вразило найбільше. А, і ще один компонент також до цього. Інформація і чітка структура, і розподіл за модулями, за певними темами, за пунктами, крок за кроком розписаний був. Це давало дуже багато впевненості в тому, що все треба просто робити, читати. Просто читаєш і робиш.

  • Наталія: Оскільки я психолог за освітою, то частину вправ я вже знала, тому подив в мене викликали не так самі техніки, як методика їхнього викладу.
    Мені дуже відгукнулись вправи про десять точок і усвідомлене ходіння, воно для мене було дуже цікавим, тому що я на собі це практикувала і зрозуміла, що почала більше встигати, але повільніше ходити.
    Після перших і других вправ я розуміла, що воно мені щось складніше, щось простіше, щось взагалі мені не відгукувалося. Наприклад, вправа «Човник».
    Мені з нею дуже складно було, але все-таки вдалося з нею подружитися. Ці труднощі було легше пройти завдяки роботі тренерів — це дуже теплі і світлі люди, які вміють навчити. Це все спонукає мене до того, що нам як відділу потрібно розширюватись, щоб в більшій мірі застосовувати такі інструменти. Ні ми, ні наші працівники не можемо зараз у будь-який момент все залишити і піти у ліс покричати. Нам потрібне щось, що можна буде застосовувати в межах свого робочого столу.
    Тому я думаю, що ми можемо працювати з такими дуже нескладними вправами, але дуже ефективними.
    Я насправді дуже пишаюсь тим, що я цього навчилася і почала впроваджувати. З того, що вже зараз ми використовуємо з клієнтами — це вправа «10 точок» та усвідомлене дихання. Це тестування відбувалось дуже обережно, адже як психолог я керуюсь принципом «не нашкодь» і мені було важливо пройти програму повністю, щоб моя компетенція була сформованою і я діяла максимально усвідомлено. Також я зверталась до тренерів під час програми, щоб отримати фідбек і обговорити з ними, як це має працювати. Думка експертів дуже зміцнює, бо ми прийшли, щоб навчитись, і мені важливо було почути від них, що я вже готова практикувати це самостійно і робитиму це правильно, не травмуючи людей.

 

Чи доводилось Вам протестувати отримані техніки вже зі своїми клієнтами? 

  • Інна: Деяким клієнтам я даю ці вправи і давала раніше, проте я змушена робити це дуже обережно, оскільки, на мою думку, це можна практикувати в безпечних умовах. Поки не уявляю як це можна використати, наприклад, на фронті. Щоб навчити військових застосовувати ці вправи, вони мають бути в безпечних умовах, а в Україні, на жаль, немає таких місць зараз. Тому я інтегровую їх лише там, де відчуваю, що не буде неочікуваних наслідків для людини. Роблю це дуже обережно.
    Я спробувала вправи і на собі — в мене відновились сновидіння. Я не бачила снів близько 20 років. І тепер це працює. Тобто вплив може бути сильним: важливо, щоб він не був небезпечним для людини. І, найімовірніше, це варто впроваджувати ще на етапі навчань військових до служби, це буде менш ризиковано.
    Під час роботи з військовими є багато речей, які мені важко сприймати, але деякі вправи тепер допомагають мені розслабитись, вивільнити це все і заземлитись. Якби я знала про них у лютому 2022, мабуть, я б не була така виснажена. Це могло б допомогти і іншим, тільки як змусити наших людей виділяти 15 хвилин на день для себе? Це велика проблема, з якою я стикаюсь.

  • Наталія: Знаєте, наші звичайні люди, вони насправді дуже обережні стосовно новизни, але в них є і відкритість до різноманітності. Тобто я як представниця органу місцевого самоврядування розумію, що ми дуже прогресивні і відкриті до нового, але водночас обережні, особливо щодо ментального здоров’я. Тому все, що я можу інтегровувати в роботу, повинно бути апробоване та досліджене.
    Як реагують ті, з ким вдалось до сьогодні спробувати: людям було цікаво, тому що ми всі істоти соціальні. Якщо говорити про таку невелику динаміку, то помітила, що більше дихальні вправи були комфортні жінкам. А якщо говорити про точки контакту і усвідомлене ходіння, це було комфортно чоловікам. Мені цікаво проводити власне дослідження, як це працюватиме, бо таким є мій підхід.
    Ми намагаємось вести статистику по запитах клієнтів, бо розуміємо, що нам не потрібна робота задля роботи, нам потрібна робота заради результату. 

 

Який спікер Вам сподобався найбільше? 

  • Людмила Гурова:  Напевно, найчіткіше давала відповіді Ліз. Її тембр голосу і очі — було відчуття близької присутності. Напевно, я записалася на курс тільки завдяки тому виступу на конференції в Центрі Лідерства УКУ. Це людина, яка це все пережила, вміє ділитись і їй не шкода. Знаєте, бо інколи люди знають, але не вміють ділитись. Вона вміє ділитись і важливо те, що її запитують. Їй важливо людині дати відповідь і допомогти.
    Ще мені сподобалась Бріттані. Мені здається, що вона дуже вразлива. Коли вона говорила, то дуже близько все сприймала і по очах було видно. Вона так хвилювалась, коли в нас тривоги…

  • Наталія: Кожен спікер мав велике бажання навчити. Знаєте, то дуже відчувалося.
    Мені було дуже комфортно і те, про що говорили спікери, що було на презентації,  і те, як вони виглядали — це все було цілісно.

 

Кому варто пройти MMFT?

  • Ольга: Я би порекомендувала цю програму всім людям, які хочуть бути більш стійкими в емоційному плані. Простота вправ може викликати відчуття знецінення, але насправді регулярність тут вирішує. Краще 10-15 хв щодня, ніж раз на тиждень година.
    Тут і про дисципліну, і про турботу про себе і своє ментальне здоров’я, а також про близьких. Бо коли ми нестабільні, то ми своїм станом от впливаємо на інших, не усвідомлюючи це.
    Тому раджу цей курс тим, хто хоче відчувати себе більш врівноважено, стабільно та мати опору в собі навіть коли емоційно тяжко.

  • Людмила: Обов’язково тим, хто зараз працює не лише з військовими, але й з цивільними. Я вважаю, що всі мають знати такі техніки, тому що вони десь в моментах будуть дієвіше, ніж просто розмова з психологом.
    Мені найбільше запам’яталось, коли ми робили усвідомлене дихання і одна з тренерів, яка зараз перебуває десь в гарячих точках, сказала, що коли одного разу вона евакуювала пораненого, вона почала дихати, а він був дуже сильно травмований — без кінцівок. І потім, коли наступного разу вона знов була на завданні і почала евакуйовувати, і почала дихати, щоб заспокоїтись, сталась панічна атака і їй здалося, що ця людина також без кінцівок. 
    Психологи часто змушують дихати, але ось ситуація, коли воно накладається одне на друге, може дати якийсь інший ефект, тому треба мати різні механізми і краще, щоб цього навчали фахівці.

  • Інна:  Для того, щоб поширити цю програму в Україні, передусім потрібно навчити психологів, які зможуть допомагати людям (і цивільним, і військовим) опановувати її. Це треба масштабовувати, проте обов’язково із фахівцями, і я рекомендувала би трохи адаптувати лексику для аудиторії, яка не має психологічної освіти, щоб це було більш доступно.

  • Наталія: Якщо говорити про програму у тій формі, яку я проходила — то це буде більш доцільно для фахівців. Гадаю, що для цивільних варто зробити додаткову вступну частину, щоб у них була база, на яку можна буде нанизувати ці техніки.

 

Чи доводилось Вам протестувати надані програмою інструменти поза тренінгом?

  • Наталія: Для мене особисто ефективним є усвідомлене ходіння та вправа «10 точок». Мені було цікаво усвідомлене дихання також. Було комфортно. Дуже подобається заземлення, відпускання. Люди того не бачать, але ти собі дуже добре допомагаєш. Ось і воно таке дуже екологічне. Тобто ти розумієш, що ти собі ніяким чином не нашкодиш, не буде ніякої травматизації.
    Перевага в тому, що ти можеш в будь-якому місці зробити і тобі не треба жодних ресурсів. От це якраз корисно і для військових також, коли ти не маєш сприятливих умов, але ти можеш спробувати. 

  • Ольга: Так, звичайно. Програма виглядала таким чином, що у нас було 8 модулів, тобто навчання тривало 8 тижнів. У нас була одна зустріч на тиждень і від зустрічі до зустрічі протягом тижня ми мали практикувати певні вправи. Тобто на кожній зустрічі ми вчили, розглядали, пробували якусь вправу і тиждень ми мали її самостійно виконувати, писати звіти про виконання цих вправ. І, власне, це є той спектр, де ми застосовували надані програми і інструменти між нашими безпосередніми навчаннями і тренінгами. Але також в мене, наприклад, за час навчання було кілька емоційно важких ситуацій, з якими мені вдалося набагато легше впоратися, саме за рахунок цих вправ, які я отримала під час навчання.

 

Ваші враження від організації?

  • Інна: У мене є досвід співпраці із закордонними спікерами, тому я знаю, наскільки їм важко виділити час, як довго тривають переговори і це завжди про
    щільні графіки. Тому мене дуже вразила відкритість і підхід тренерів на цій програмі: коли ми сказали, що хочемо обговорити зміни, які відчуваємо, стани, в яких перебуваємо, вони не просто відповіли — вони додали ще три зустрічі для цього. І усі четверо були присутні на них. Для мене це був шок. Вони настільки були націлені на те, щоб нам донести, роз’яснити, повторювали стільки разів, скільки було потрібно, що у мене немає слів, крім поваги і величезної вдячності. Це дуже високий рівень професійного викладання.