“She Leads Breakfast”: Жінки-лідерки про виклики, мотивацію та майбутнє

У п’ятницю, 28 березня 2025 р., в стінах Українського Католицького Університету відбувся “She Leads Breakfast” – урочистий сніданок, що зібрав у спільному колі жінок-лідерок з абсолютно різних сфер.

Організований спільними зусиллями Центру Лідерства УКУ та Бізнес-школи УКУ, захід набув особливого змісту: і як майданчик для діалогу, і як змога підбити перші підсумки тих трансформацій, яких зазнає українське суспільство, і, зрештою, як провісник нашого офіційного повернення до дослідження Лідерства жінок.

Про що ж говорили гості зустрічі? Якими є основні виклики на шляху жінок до Лідерства? І в чому унікальність досвіду України у сфері рівних можливостей? Давайте розбиратися разом!

“She Leads Breakfast”: про розмову, що «на часі»

Події останнього десятиліття в Україні (особливо – часів повномасштабного вторгнення Росії) наклали свій відбиток на ледь не всі сфери нашого життя: від безпекових викликів – і до глибоких суспільних змін. І зростаюча роль жінок у сучасному бутті країни – незаперечна. Та чи таким вже «безхмарним» є шлях українок до розкриття власного лідерського потенціалу? З якими труднощами їм доводиться зіштовхуватись? І в чому ми здатні стати вчителями навіть для країн Заходу?

Саме такими стали центральні теми “She Leads Breakfast” – зустрічі дружнього формату, що зібрала в Центрі Митрополита Андрея Шептицького гостей із вкрай промовистим досвідом у сфері Лідерства:

• Лінду Нейч – засновницю “Aling Consulting”, викладачку права у Гарвардській школі права та запрошену лекторку Бізнес-школи УКУ, спеціальну гостю Сніданку;
• Софію Опацьку – проректорку зі стратегічного розвитку УКУ, декана-засновницю та Голову Наглядової ради Бізнес-школи УКУ;
• Дмитра Шеренговського – проректора із зовнішніх зв’язків та суспільного служіння УКУ;
• Андрія Рождественського – виконавчого директора Центру Лідерства УКУ, викладача Бізнес-школи УКУ;
• Олесю Єдинак-Хому – засновниця та CEO “Yedynka Digital”, модераторку зустрічі;
• Маріанну Білик-Томашек – співзасновницю ГО “Dental Front”;
• Мілену Комар – директорку Київської Школи Енергетичної Політики;
• Світлану Жаб’юк – співзасновницю «Твоє Місто Львів»;
• Роксоляну Вороновську – директорку UCU Center in Wrocław;
• Соломію Максимович – директорку Інституту лідерства та управління УКУ;
• Мар’яну Кащак – директорку БО «Українська освітня платформа»;
• Любов Цибульську – експертку з гібридних загроз;
• Тетяну Ставничу – директорку Міжнародного благодійного фонду «Карітас України»;
• Яну Тализіну – заступницю начальника Першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Київської міської прокуратури;
• Ольгу Гринь – Head of New Products & PR у компанії “Vector”;
• Олену Занічковську – співзасновницю “The Gradient”.

Настільки широке представництво не було випадковим. Воно стало тим ключем, який дозволив по-новому (часто – під несподіваним кутом) поглянути на традиційні виклики на шляху жінок до професійного самовираження. І головними висновками цієї розмови ми й хочемо поділитися нижче.

Лідерство жінок: про непростий шлях до самореалізації

Впродовж десятиліть «західні» цінності залишалися своєрідним мірилом цивілізованості для більшості українців. Ефективність законодавства, продумана система противаг в управлінській моделі, розвинений ринок та прагнення до соціальної справедливості – ось той неповний перелік рис, що буквально творив «обличчя» країн «першого» світу. І присутність останнього пункту – справедливості – була визначальною. Адже саме вона творила атмосферу здорової конкуренції, де успіх залежав не від соціального походження, віку, віросповідання, а чи статі людини, а від її здібностей. І славнозвісна «американська мрія» – у тому числі, про це.

Однак, прихід до влади у Сполучених Штатах адміністрації 47-го Президента, схоже, хитнув маятник суспільного розвитку у протилежний бік.

«Однією з перешкод [на шляху до рівних можливостей] у США стали […] дії адміністрації [Дональда] Трампа, яка намагається ліквідувати програму DEI (Різноманітність, Справедливість, Інклюзія). Це впливає на багато корпорацій, які тепер бояться навіть заявити про існування в них Програми Справедливості… Ті ж юридичні фірми, які виступили проти [подібних обмежень], почали зазнавати атак: їх фінансово підривають, виключають із державних програм. І це створює виклик. Спостерігається помітна зміна в тому, чи можна взагалі говорити про різноманітність як щось, що підтримує компанія…», –

визнала на зустрічі Лінда Нейч.

І цей факт – нестійкості, здавалося б, «ідеальних» систем та появи нових загроз на шляху до рівних можливостей – задав сам тон “She Leads Breakfast”. Дозволивши присутнім проаналізувати ті виклики, які вирізняють досвід України на фоні світових тенденцій. А ще – спробувати знайти наш власний шлях до повноцінного партнерства чоловіків та жінок.

Які ж перепони є визначальними для сучасних українок? На переконання гостей Сніданку, такими стали:

• Структурні бар’єри – обмеження, пов’язані з доступом до ресурсів, позицій впливу та мереж підтримки. І тут мова не лише про те, що жінки часто виявляються недостатньо представленими саме на рівні прийняття рішень як у публічному, так і в приватному секторах. Але і в тому, що ті з них, хто досягає лідерських позицій, зіштовхуються з частою недовірою до власної компетентності у чоловічих середовищах, а як наслідок – і труднощами в отриманні інвестицій.

«Енергетика десятиліттями була суто «чоловічою» галуззю на всіх континентах. […] Традиційні сектори, такі як газ чи вугілля, завжди були «чоловічими». Вони швидко приносять гроші, але виснажують ресурси. Однак, відновлювані джерела енергії, на зразок вітрової і сонячної, які є більш екологічними й орієнтованими на майбутнє, частіше очолюють саме жінки. Проблема в тому, що такі проєкти фінансуються значно гірше. […] Це загальна тенденція: сфери, якими керують жінки, часто мають менше інвестицій [і можливостей для розвитку]», –

поділилася своїми спостереженнями Мілена Комар.

• Суспільні упередження щодо Лідерства жінок – ще одна проблема, з якою доводиться зіштовхуватись багатьом українкам. Культивування традиційного образу «берегині», відповідальної, насамперед, за родину, з одного боку, визначає особливий статус жінки у нашому суспільстві. З іншого ж – він суттєво обмежує саме сприйняття жінки-управлінця як норми. А підсвідоме відчуття провини за вибір на користь власної кар’єри – це та буденність, із якою зіштовхується чимало наших землячок.

• Хронічна невпевненість українок у власних силах. Від фрази про «ще один диплом чи сертифікат, яких завжди недостатньо», що прозвучала на Сніданку, і до остраху щодо запитів на вищу зарплату чи нову посаду – усе це виявилось типовою проблемою для більшості жінок.

«[Прищеплені українським жінкам комплекси проявляються ще й у тому, що вони] бояться просити підвищення зарплати. Буквально щойно я усвідомила: у моїй команді – 55 людей, з яких лише п’ятеро – чоловіки. І за останні три роки запити на підвищення зарплати я отримувала тільки від чоловіків», –

висловилась з цього приводу Любов Цибульська.

• Не забуваймо й про окремий виклик, притаманний саме українським реаліям – емоційне та психологічне навантаження, зумовлене повномасштабною війною. Посилене вимушеним поєднанням традиційних обов’язків із новими професійними викликами (зокрема – перейманням лідерських ролей), воно призводить до пришвидшеного «вигорання», частої самокритики та відчуття ізоляції. У світовому ж масштабі подібні виклики доповнюються ще й системною дискримінацією, у вигляді нерівної оплати праці, браку наставництва та недооцінки жіночого внеску в інновації й управління.

Чи може Україна стати прикладом Лідерства нового зразка?

Про продуктивність будь-якої дискусії говорять не стільки масштаби піднятих проблем, скільки висновки, до яких приходять учасники. І в цьому сенсі, “She Leads Breakfast” таки є чим похвалитися. То якими ж стали ключові «рецепти» присутніх для жінок, котрі прагнуть реалізувати власний лідерський потенціал?

• Лідерство – це не лише про контроль, а й про довіру. І вітчизняні лідерки вже довели, що саме цей, відмінний від класичного уявлення про «правильне» управління підхід, створює середовище, де команда відчуває відповідальність за спільну справу.

«[Коли я пригадую,] скільки зробив «Карітас» за останні три роки, коли почалася повномасштабна війна, то [усвідомлюю, що] вкрай багато було виконано саме жіночими руками. У нас було багато сварок на початках, [бо кожен бачив вирішення проблем по-своєму], але саме той факт, що ми чогось хотіли та могли завжди відкрито ділитися думками в колективі, означав, [за визнанням очевидців], що у нас – «здорова» організаційна культура. І можливо, саме це й допомогло нам стати настільки ефективними», –

поділилася власним досвідом Тетяна Ставнича.

• Різноманіття та інклюзія – це не проблема, а конкурентна перевага. А коли бізнес або держава усвідомлюють сильні сторони своїх представників, то шанси на успіх у цій сфері стають значно вищими.

«На своїх заняттях я завжди використовую одне дослідження, яке доводить: найуспішніші переговорники ставлять удвічі більше запитань, [аніж їхні колеги]. Вони також удвічі більше узагальнюють або перефразовують під час бесіди. А ці навички активного слухання, традиційно, асоціюються саме з жінками», –

зауважила Лінда Нейч.

• Спільнота та підтримка – ключ до успіху. Все частіше за дискусіями щодо місця чоловіків чи жінок у суспільній ієрархії, втрачається найважливіше – усвідомлення потреб, що єднають обидві групи. Змога бути почутими й сприйнятими – це те, що є вкрай важливим для будь-якої людини. І природне вміння багатьох жінок витворити атмосферу справжньої Спільноти на робочому місці, стає тим фактором, який підтверджує статус природженої лідерки навіть у «чоловічому» колективі.

«У Прокуратурі наявні рівні можливості як для чоловіків, так і для жінок. Не важливо, хто Вас підтримує і з ким Ви, при цьому, працюєте. […] І щодня я бачу, наскільки часто чоловікам буває потрібна підтримка. Вони […] можуть ділитися зі мною переживаннями через розлучення, проблеми вдома, з батьками, зі здоров’ям… [Ми, колеги, стаємо для них] найближчими терапевтами і психологами, [на яких вони можуть завжди покластися]», –

підтвердила ці міркування Яна Тализіна.

• Успішне Лідерство ґрунтується на партнерстві. І в цьому контексті, ми можемо говорити про одразу два таких виміри: корпоративний та родинний. Чимало викликів, пов’язаних із самореалізацією жінок, зумовлені саме тим навантаженням, яке вони відчувають внаслідок поєднання декількох ролей. Тож здатність самих жінок та чоловіків-союзників до об’єднання зусиль, створення дієвих менторських програм, а що найважливіше – підтримка членів сім’ї, спроможні стати тими чинниками, котрі зруйнують саме підґрунтя стереотипів про жіноче Лідерство. І, без перебільшення, продемонструють, що українське суспільство таки має чому навчити світ.

«[У свій час] я ознайомився з багатьма дослідженнями, присвяченими нерівності в Україні та світі, включно зі звітами ООН. І, на моє здивування, українська культура виявилась, в цілому, більш феміністичною, аніж навіть культура США. У нас значно менше проблем поведінкового характеру [щодо жінок]. Проте, присутні саме структурні виклики. [І вимушеність багатьох жінок ставити власну кар’єру на паузу після народження дитини], якщо чоловік вважається [фінансовою] опорою родини – саме про це», –

підсумував дискусію своїх колег Дмитро Шеренговський.

Висновки

Тож у чому виявилась цінність “She Leads Breakfast”? Насамперед – у самій можливості провести зустріч людей із настільки різним досвідом управлінської діяльності, однак, об’єднаних усвідомленням потреби змін. У змозі оцінити навіть не кроки, а гігантський стрибок, який здійснило українське суспільство на шляху до рівних можливостей в часі війни. А головне – у готовності присутніх перетворити власні знання на дієві інструменти у розвитку Лідерства жінок. І за це – особлива подяка всім, хто долучився до події!І, мабуть, найкращим підсумком Сніданку стануть слова, сказані модераторкою заходу Олесею Єдинак-Хомою: «Жінки в Україні зіштовхуються з великою кількістю викликів сьогодні. Значно більшою, аніж ми можемо собі уявити. І сьогоднішня наша зустріч – це спроба усвідомити, на яких викликах варто зосередитися у прагненні побудови нового, більш справедливого суспільства». А якими стануть підходи команд Центру Лідерства УКУ та Бізнес-школи УКУ у цій сфері – поділимось вже зовсім скоро! Тож далі – обов’язково буде!