Шляхи становлення Лідера

Лідерство в сучасному світі – це тема, яка хвилює багатьох. Чи можна стати Лідером, якщо не маєш вроджених якостей? Чи реально виховати стратегічне мислення в дорослому віці? І як контекст впливає на наш стиль управління? Про це – і чимало іншого – говорили в першому епізоді «Лідерського подкасту» з Андрієм Рождественським – спільного проєкту Центру Лідерства УКУ та «Радіо Сковорода».

Сьогодні ми розглянемо прем’єрний випуск у незвичному – текстовому – форматі. Аби спільно розібрати найважливіші тези оповіді. І по-новому, з покликаннями на відповідні дослідження, розкрити порушені автором питання. Приємного Вам читання!

У пошуках «справжнього» Лідерства

Свою розповідь Андрій Рождественський – виконавчий директор Центру Лідерства УКУ – розпочинає з найбільш очевидного запитання: «А що, власне, слід вважати Лідерством?» І одразу розчаровує тих, хто очікував однозначної відповіді: «правильного» визначення просто не існує. У цьому сенсі, ідея про «справжнє» Лідерство, як і зброя, що еволюціонувала від епохи до епохи, залежить від контексту, в якому його розглядали.

Основні підходи до Лідерства

Найдревніший, а від цього – і найрозповсюдженіший варіант Лідерства – це «метод вказівного пальця». В теорії управління його іменують дещо по-іншому: директивним стилем. Він передбачає «сильну руку» керівника, котрий приймає остаточні рішення.

Звісно, у силу своєї зрозумілості й простоти, цей підхід має численних прихильників і сьогодні. Та чи достатній він для вирішення комплексних проблем, характерних для сучасності?

Чимало теоретиків дійшли до аналогічного висновку ще в другій половині ХХ ст. І до творчого доробку одного з них – професора Кафедри Лідерства імені Коносуке Мацусіти в Гарвардській школі бізнесу Джона Коттера – Андрій спрямовує своїх слухачів. У 1990 р. дослідник опублікував знамениту працю “A Force for Change: How Leadership Differs From Management”, яка дозволила по-новому поглянути на саме поняття Лідерства.

Що каже іменитий дослідник з цього приводу?

1.     Лідерство та Менеджмент – це різні, але взаємодоповнюючі процеси:

• Менеджмент забезпечує стабільність, порядок та ефективність у складних системах, через планування, організацію та контроль.
• Лідерство, навпаки, ініціює зміни, створює бачення майбутнього і надихає людей до його реалізації.

2.     Основні відмінності між Менеджментом і Лідерством:

Менеджмент:

• Планує і бюджетує (забезпечує прогнозовані результати).
• Організовує і комплектує штат (структурує роботу та процеси).
• Контролює і вирішує проблеми (мінімізує ризики, підтримує порядок).

Лідерство:

• Визначає напрямок руху (створює бачення і стратегію змін).
• Мотивує і надихає (активізує людей для досягнення цілей).
• Створює культуру адаптивності (сприяє гнучкості та інноваціям).

3.     Лідерство критично важливе в умовах змін:

• Опирання лише на Менеджмент – це бюрократія без руху вперед, що не може забезпечити достатню гнучкість організації.
• Лідери – творці культури змін.
• Ключові навички Лідера – це вміння мислити стратегічно, надихати, готовність до ризику і впровадження змін, а що не менш важливо – створювати альянси і коаліції.

Саме в останньому твердженні автора Андрій Рождественський вбачає ключову особливість Лідерства. Адже типовий Менеджер мислить категоріями своєї зони компетенції і впливу. Тоді як Лідер – людина, котра свідомо ставить перед собою амбітні цілі, повсякчас розширюючи взаємодію з іншими людьми, формуючи альянси і коаліції.

«Не проблема управляти людьми, які знаходяться в межах Вашого безпосереднього впливу: на роботі, а чи, скажімо, в армії. Спробуйте впливати на тих, хто не є Вашим підлеглим. В цьому й полягає мистецтво Лідерства», –

підсумовує свою думку ведучий.

Втім, визначення, запропоноване Джоном Коттером, не претендує на універсальність. Його розуміння Лідерства як певної противаги (а водночас, і доповнення) до класичного Менеджменту, чудово працює у стабільних умовах. Але чи є воно достатнім для турбулентних часів, у які живемо ми?

Ведучий висловлює глибокий сумнів у цьому. Шалений темп розвитку технологій, поява штучного інтелекту, а як наслідок – повне переосмислення тенденцій на ринку праці та в економіці в цілому, є лише першими ознаками глобальних змін, що наближаються. Діяльність, що ґрунтувалася на досвіді минулого, більше не працює. Адже все більше викликів трапляються банально вперше.

І в цьому сенсі, більш актуальним видається інше визначення Лідерства, запропоноване Діном Вільямсом у його книзі “Real Leadership: Helping People and Organizations Face Their Toughest Challenges”.

«Дін Вільямс каже, що старі, класичні погляди на Лідерство не працюють. [Адже останні стверджують, що] Лідер – це такий собі «бойскаут», людина, яка знає все. Вона всіх веде за собою, об’єднує, надихає… От тільки [актуальні] умови настільки складні, що ризик на помилку такої людини – катастрофічний», –

пояснює позицію науковця Андрій Рождественський.

Тож який вихід пропонує автор? «Командну роботу», – коротко резюмує наш колега. Остання починає відігравати настільки вагому роль у сучасних умовах, що функція Лідера поступово починає зміщуватися з центральної, «всезнаючої» фігури компанії – до особистості, котра спроможна створити повноцінну, а головне – самозарадну команду: як у функціонуванні, так і у визначенні вектору власного руху.

І в цьому сенсі, за словами виконавчого директора Центру Лідерства УКУ, важливо зосередитися на важливій рисі, якою наділяє Дін Вільямс справжнього Лідера: здатності бути відвертим. Фактично, «мати нахабство» розкривати перед колегами реальність такою, якою вона є. Руйнуючи комфортний світ «рожевих окулярів» чи, навпаки, тотальної безнадії. Такий підхід важкий, сповнений внутрішнього спротиву аудиторії і падіння популярності. Але він не розслабляє людей перед важким зіткненням з реальністю. Робить їх свідомими масштабу випробувань. І вберігає від краху сподівань при першій же перешкоді.

Андрій Рождественський акцентує: цей підхід – найдієвіший в умовах кризи чи в її передчутті. Видаючись «жорстоким», він здатний врятувати від поразки або ж марних інвестицій. Однак, в силу обставин, описаних вище, вкрай непопулярний у політиці – сфері, де рейтинги диктують правила гри. І наслідки браку такого, «зрілого» Лідерства, відчуває на собі як Україна, так і увесь світ.

«[Таким чином,] Лідер чи Лідерка – це людина, яка показує реальність своїм командам для того, щоб об’єднати їх довкола вирішення складних проблем. Використовуючи, при цьому, інновації та нові підходи», –

завершує думку наш колега.

Чи є інший тип Лідерства «несправжнім»? «Ні!, – коментує позицію науковця ведучий. – Але для таких людей Дін Вільямс пропонує застосовувати інші терміни: «вождь» або ж «керманич»…»

У цьому контексті, ті ж Володимир Путін чи Олександр Лукашенко – не Лідери. Вони – типові «вожді», для яких розвиток власних країн не має жодного значення. Вони не доносять до своїх співгромадян правду, а, навпаки, викривляють реальність, а всі зусилля спрямовані лише на покращення життя привілейованих груп населення.

«Чи реально виховати Лідера в дорослому віці?»

Саме так звучить одне із запитань, на які вирішив відповісти ведучий у прем’єрному випуску. І у своїй аргументації Андрій Рождественський покликається на Жерарда Сейтса – дослідника Ian O. Ihnatowycz Institute for Leadership при Ivey Business School, а водночас – співтворця самої концепції Характеру Лідера, якою послуговується Центр Лідерства УКУ.

У своїй книзі “Good Leaders Learn” він досліджує, як Лідери – представники абсолютно різних сфер – розвивали свої навички впродовж життя. І приходить до висновку, що Лідерство є значною мірою набутим, а не суто вродженим. Ці навички розвиваються через досвід, навчання, саморефлексію та особистий розвиток, внаслідок протистояння викликам і ризикам. У відсотковому ж співвідношенні, показники вроджених та набутих якостей коливаються на рівні 20-30% і 70-80%.

«Існують речі, які передають нам батьки. Вони допомагають нам. У тому числі – в реалізації себе як Лідерів. Наприклад, я маю достатньо гучний і низький голос. […] І якби мені, скажімо, довелося бути ось цим класичним «дрілл-сержантом», котрий на всіх кричить, у мене це виходило б краще, аніж у людини, яка вдвічі менша за мене…», –

наводить приклад Андрій Рождественський.

Інший приклад – американський плавець Майкл Фелпс, який визнаний найуспішнішим і найтитулованішим олімпійцем всіх часів. Передумовою його успіху стала унікальна рухливість суглобів. Та чи означає це, що нам, «звичайним» людям, слід відмовитись від мрії стати олімпійськими чемпіонами? Або ж, принаймні, навчитись плавати достатньо добре для того, аби банально не потонути?

«Навіть якщо Вам щось не даровано з народження. [Щось таке], що дозволятиме виконувати певну дію на всі 100 балів. [Ваша наполегливість у самонавчанні] все одно дозволить показувати бодай на 10 балів вищий результат, аніж це роблять інші», –

звертається до своєї аудиторії ведучий.

«Чи має значення для Лідерства гендер?»

Поза сумнівом, Лідерству жінок та чоловіків притаманні незначні відмінності. Та чи є вони разючими у сучасному світі? Андрій Рождественський наводить декілька прикладів для роздумів:

• За прийняття рішень у чоловіків та жінок відповідають одні і ті ж відділи головного мозку. Що усуває будь-які підстави для стереотипізації або ж спекуляцій.
• Якщо класичний підхід до Лідерства, описаний Джоном Коттером, буквально вимагав певного рівня маскулінності від своїх носіїв, то сучасний погляд, втілений у теорії Діна Вільямса, відкидає таку потребу. Адже він – не про «агресивне» Лідерство, а про мудре управління процесами.
• Єдиний момент, який по-справжньому може вирізняти Лідерство чоловіків і жінок – це контекст прийняття рішень. Агресивне середовище (зокрема, поле бою) – це простір для маскулінної поведінки. Чи притаманна вона жінкам? Багатьом – так! Однак, подібна роль не завжди буває комфортною для людини.

Фінальні думки

То якими ж є головні висновки прем’єрного епізоду «Лідерського подкасту»? В першу чергу, те, що «універсального» визначення Лідерства просто не існує. Натомість, доцільніше говорити про контекст прийняття рішень. Він і лише він визначає, який стиль управління є доречним у конкретній ситуації. І першочергове завдання кожного Лідера – тверезо визначити, у якому контексті перебуває команда, аби підібрати той варіант поведінки, який стане максимально доречним. І саме від цього, а зовсім не вроджених талантів, а чи гендеру, залежить успіх Ваших рішень.А якщо ми надихнули Вас на перегляд самого випуску – переходьте за посиланням, або ж слухайте його на улюблених платформах! Адже лише розуміючи суть процесів, ми зможемо змінювати цей світ!