Як запобігти власному «вигоранню»: наукові висновки та практичні поради

«Як Лідеру не «вигоріти» і вчасно відновлюватись?», «Як протистояти «вигоранню»?», «Як залишитись собою і не «вигоріти»?» – мабуть, якби команди Центру Лідерства УКУ та «Радіо Сковорода» вели негласний рейтинг найпопулярніших запитань від аудиторії «Лідерського подкасту», то проблема «вигорання» однозначно посіла би в ньому чільне місце.

Та чи дивно це в умовах України – держави, саме існування якої припало на часи геополітичної та економічної турбулентності, екзистенційної війни та постійного протистояння обставинам? І саме для того, аби не дати останнім жодного шансу, третій епізод свого подкасту виконавчий директор Центру Лідерства УКУ Андрій Рождественський вирішив присвятити питанню попередження «вигорання». Якими ж виявились ключові поради й висновки ведучого – вже традиційно, у нашому розборі! Тож приємного Вам читання!

Запобігти «вигоранню»: місія (не)здійсненна?

Українське суспільство, у критичній своїй більшості, доволі легковажно ставиться до власних психологічних проблем. І «вигорання», як стан крайнього виснаження та демотивації, на жаль, не є у цьому сенсі виключенням. Та чи варто недооцінювати те, що традиційно (і, звісно, помилково) полюбляють приписувати власній «ліні»? Андрій Рождественський впевнений, що ні. І з перших хвилин випуску звертається до відповідних досліджень іноземних колег:

• Виснажені лідери значно частіше стають носіями токсичної поведінки, котра негативно впливає на мораль інших членів команди (згідно з науковими знахідками Елісон Бьорн та її колег у 2014 р.).
• Суб’єктивний добробут лідерів є провісником їхньої задоволеності власною діяльністю, а як наслідок – й індивідуальної результативності (відповідно до висновків Томаса Райта і Джеррі Гудстайн у 2007 р.).
• Зрештою, «вигорання» керівного складу компанії призводить до помітного погіршення організаційних показників (як демонструють дослідження Шарлотти Сірен та її колег у 2018 р.).

І вже перелічених факторів, на переконання нашого колеги, достатньо, аби усвідомити: «вигорання» не можна недооцінювати. Воно є тим фактором, який впливає не лише на лідера, але й на його оточення. А зрештою – і на успішність самої діяльності.

То що ж ми можемо протиставити «вигоранню»? Тут ведучий вимушено розчаровує тих, хто очікує на «чудодійні» ліки. Адже, як і будь-яке «захворювання», воно потребує звернення до спеціаліста. Втім, у наших силах – попередити подібний стан. І в цьому лідерам здатні допомогти одразу два інструменти: суб’єктивний добробут та життєстійкість. Саме на них ми сьогодні й зупинимося детальніше.

Суб’єктивний добробут і життєстійкість: два «стовпи» успішного Лідерства?

Чим є суб’єктивний добробут, до якого так часто звертається у своїй практиці Центр Лідерства УКУ? Перефразовуючи найпопулярніші визначення, це наше внутрішнє відчуття щастя – того самого стану задоволеності життям, яке підштовхує нас, як особистостей, до усвідомлення власного місця у житті та прагнення до самовдосконалення.

Якими ж є складові настільки ефемерного, здавалося б відчуття? Відповідно до моделі, яку пропонує Андрій Рождественський, таких елементів нараховується три:

• Соціальний добробут – стан гармонійної взаємодії індивіда з суспільством, що включає відчуття соціальної інтеграції, прийняття, участі в громадському житті та наявність якісних міжособистісних стосунків.
• Психологічний добробут – відображає рівень самореалізації, особистісного розвитку та адаптації людини до життєвих обставин.
• Емоційний добробут – суб’єктивне переживання позитивних емоцій та загального життєвого задоволення, а також наша здатність до емоційної саморегуляції та подолання стресу.

Саме вони, у сукупності своїй, творять те підґрунтя задоволеності життям, яке прийнято називати «реалізованістю». Та що робити, коли наш суб’єктивний добробут ледь не щодня піддається тиску життєвих обставин? У цьому випадку, на допомогу приходить життєстійкість.

«Життєстійкість (вона ж резильєнтність), як термін, прийшла до нас зі [сфери природничих наук, а саме] фізики. […] Це здатність нашої нервової системи [бути гнучкою], адаптуватися під вплив зовнішніх обставин, повертаючись згодом до початкової форми», –

пояснює дослідник.

А як саме проявляється наша життєстійкість, і яке місце в ефективності її застосування відіграють 11 Чеснот Характеру Лідера – у наступній частині оповіді.

Характер Лідера і його роль у протистоянні життєвим викликам

Для усвідомлення того, якими є першопричини «вигорання», варто звернутися до Моделі JD-R (Job Demands-Resources – співвідношення вимог та ресурсів роботи), вперше сформульованої у 2007 р. Деспоїною Ксантопоулоу, Арнольдом Беккером, Євангелією Демероуті та Вілмаром Схауфелі.

Її суть полягає у визначенні того, наскільки брак ресурсів здатний впливати не лише на результат нашої діяльності, але й моральний стан виконавців. Спрощене пояснення полягає у тому, що нестача необхідних ресурсів, посилена завищеними вимогами керівництва, негативно впливає як на кінцевий результат, так і на мотивацію працівників щодо подальших дій та об’єктивність оцінки власних можливостей. Хронічний характер такої ситуації створює негативний «цикл», який все глибше й глибше занурює нас у стан зневіри та неготовності до виконання нових завдань. І цілком логічним результатом такої ситуації стає не лише падіння показників самої організації, але й наше особисте «вигорання».

Як зупинити згаданий «цикл» в умовах новочасної України, де нестача ресурсів є постійним супутником діяльності як цивільних, так і військовослужбовців? Саме цим питанням задались представники Центру Лідерства УКУ та Ian O. Ihnatowycz Institute for Leadership при Ivey Business School – Андрій Рождественський і Лукас Монзані, відповідно. Результатом кількарічного дослідження стала публікація «Характер військового лідера/ки, суб’єктивний добробут та робота у ворожих контекстах: уроки для України у війні на виснаження», що побачила світ у 2024 р.

Згідно з результатами наших колег, нестачу робочих ресурсів у JD-R-моделі можливо компенсувати розвиненим Характером виконавця. Коли неодноразово згадувані нами 11 Чеснот перетворюються на ту саму додаткову змінну у звичному «рівнянні», що допомагає досягнути очікуваного результату. І звичне для багатьох застосування власної кмітливості чи міжособистісних зв’язків – чи то у формі Хоробрості, чи прояві Зваженості, а чи схильності до Колаборації – саме про це. А річ, яка звично асоціюється із чимось абстрактним – Характер Лідера – конкретно у цьому контексті набуває цілком притомних матеріальних ознак.

«[У ситуації з нашим підсвідомим саботажем певного завдання, важливо усвідомлювати його коріння:] Ви зробили оцінку наявних ресурсів та зрозуміли, що їх Вам просто не вистачить для досягнення наміченої цілі. Тут є пастка. Вона полягає в тому, що іноді нам буває важко об’єктивно оцінити необхідні ресурси, адже наш мозок [еволюційно] налаштований песимістично. [І саме розуміння цієї обставини дозволить по-іншому поглянути на «непідйомні» завдання]», –

підбиває проміжні підсумки Андрій Рождественський.

Як посилити власну життєстійкість?

Звертаючись до цієї – фактично, основної – теми випуску, Андрій Рождественський покликається на книгу «Резильєнтність: мистецтво долати найбільші виклики життя» – спільну працю Стівена М. Саутвіка, Денніса С. Чарні та Джонатана М. ДеП’єрро, до появи якої в Україні напряму причетний Олег Романчук – Директор Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії та Інституту психічного здоров’я УКУ.

Якими ж є поради дослідників для своїх читачів? Вони зводяться до переліку з 10 «правил», які ведучий розглядає у власній послідовності:

1. Підтримуйте фізичне здоров’я. Регулярні фізичні навантаження, здоровий сон і харчування – це ті прості правила, які напряму покращують наше самопочуття. І нехай у Вас буде змога здійснити 7-10 тис. кроків щодня, скористатися перервою для денного сну, а чи приділити більшу увагу якості власного раціону, проте, вже це суттєво посилить Ваш організм у світі, сповненому викликів та стресу.

2. Зміцнюйте моральний компас. Дотримання власних цінностей та принципів – того, що Центр Лідерства УКУ іменує Цілісністю – нерідко стає найдієвішою опорою для лідера у часи випробувань.

3. Розвивайте духовність. Віра, медитація або усвідомленість можуть дати сили у важкі часи. А ще – стати дієвим засобом для посилення відчуття внутрішнього спокою, концентрації та «просвітлення». І наша взаємодія з Елізабет Стенлі у популяризації техніки MMFT – яскравий тому приклад.

4. Знайдіть сенс у труднощах. Сприймайте кризи як можливість для особистісного зростання. Використання рольових моделей (на зразок сера Ернеста Генрі Шеклтона, Віктора Франкля, Омеляна Ковча чи Патріарха Йосифа Сліпого) – чудовий спосіб відшукати опору навіть у найскладніших ситуаціях.

5. Підтримуйте соціальні зв’язки. Міцна мережа підтримки серед друзів, родини та колег допомагає пережити кризи. І чим більше ми приділяємо уваги саме безпосереднім зустрічам – тим кращим є їхній результат.

6. Приймайте виклики. Замініть уникання труднощів на активне їхнє вирішення. Адже розкриття реальної картини світу – це, як ми пригадуємо з першого випуску, одна з Місій справжнього Лідера.

7. Розвивайте гнучкість мислення. Змінюйте погляд на проблеми, шукайте альтернативні шляхи їхнього вирішення, не дозволяючи їм Вас зламати.

8. Розвивайте оптимізм. Позитивне мислення допомагає сприймати труднощі як виклик, а не як катастрофу. І почуття гумору у цьому сенсі – ключова навичка здорової психіки.

9. Керуйте емоціями. Тренуйте здатність залишатися спокійними у складних ситуаціях.

10.  Будьте активними. Беріть відповідальність за своє життя, а не просто реагуйте на обставини. Адже 80% речей, що трапляються у нашому житті, залежать саме від нас. І не варто забувати про настільки сильний важіль у своїх руках.

Фінальні думки

Тож якими є ключові висновки третього епізоду «Лідерського подкасту»? За словами Андрія Рождественського, прямою протилежністю стану емоційного «вигорання» є наше відчуття суб’єктивного добробуту, що сформоване його соціальною, емоційною та психологічною складовими. У свою чергу, наша життєстійкість (вона ж – резильєнтність), вкупі з розвиненим Характером Лідера, здатна слугувати дієвим захистом психіки від негативних впливів зовнішнього світу. І якщо ми ставимо за мету розвинути у собі цю якість, то, окрім згаданої вище «Резильєнтності», варто ознайомитись із працями Діна Вільямса “Real Leadership” та “Leadership for a Fractured World”, а також ключовим дослідженням з вивчення власного Характеру – “Developing Leadership Character” від Жерарда Сейтса, Мері Кроссан та Джеффрі Ґандза.
Ну, а публікації від самого Центру Лідерства УКУ чи участь у нашій щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Well-Being Leadership Conference” слугуватимуть додатковим матеріалом для зростання на такому непростому, але вкрай захоплюючому шляху особистого Лідерства. І ми щиро зичимо Вам у цьому успіху!