Лідерство, що базується на характері: чи вдасться Україні зробити його системним? (відео)
«Кожен, хто пірнає і розпочинає бійку, має навчитися системності», а «суперника можна злякати лише впертістю, цінностями і розумінням того, що ти робиш»: яким має бути лідерство в сучасній Україні, що його супроводжує та які виклики стоять перед ним – говорили учасники відвертої дискусії #IntroTalk у новому Центрі УКУ у Києві.
«Коли ми говоримо про лідерство, що базоване на характері, складається враження, що ми говоримо про щось дуже українське. Я дивлюся на те, яким чином розвивається наша спроба модернізуватися, я дивлюся на те, як ми намагаємося вирішити основну безпекову проблему, яка є в основі українських цінностей. Коли ми говоримо про розвиток західних країн і розвиток України, бачимо одну особливість: вони всі користувалися з безпеки, яку могли позичити в момент, коли не справлялися самі», – пояснює модератор зустрічі, керуючий партнер консалтингової компанії pro.mova Євген Глібовицький. Однак, зважаючи на примарні шанси вступу України до НАТО, на що може спиратися Україна? «Що ми маємо, окрім нашого характеру, крім того, що ми не хочемо повторити досвід ХХ століття? А що є у нас такого, окрім того, що ми загартували в собі за ці шість чи сім фантастично складних попередніх поколінь? Чи нашого характеру вистачить не лише, аби 3-4 місяці стримувати російські війська, як це було 2014 року, чи вистачить сил для реформ виключно на куражі, коли кілька ентузіастів застрибують в офіси, пробують щось робити, чи ні? Чи ми все-таки говоримо про те, що одного характеру не достатньо, що він не може бути безкінечним?», – запитує Євген Глібовицький.
Приклад справжнього лідерства, екс-начальниця Одеської митниці ДФС України Юлія Марушевськапереконана, що реальні реформи можуть втілюватися завдяки лідерству, що базується на внутрішньому драйві і поштовху. Саме це тримає докупи справжню команду і допомагає сформувати візію, куди і для чого рухатися. «Я переконана, що реформи без куражу – в принципі зробити неможливо. Реформи без драйву не можуть бути, особливо, коли ти в меншості, коли суперник набагато сильніший. Суперника можна злякати лише впертістю, характером, цінностями і розумінням того, що ти робиш. Якщо у тебе інша система цінностей, аніж просто заробляти гроші, то можна здолати гори! Але важливе питання збалансованості: поряд з цим драйвом має бути компетентне та якісне розуміння того, що ти твориш», – наголошує Юлія Марушевська. За її словами, будь-яка складова має бути наповнена цінностями, глобальною стратегією, що має бути вписана в стратегію держави. І, якщо буде реальна вимога на зміни, їй не можна буде протистояти.
Екс-заступник міністра оборони, радник міністра інфраструктури та голова наглядової ради благодійного фонду «Бібліотечна країна» Юрій Гусєв вважає, що лідерство, яке базується на характері, для українців особливо притаманне. «Це нас наближує до відчуття того, що є певна місія, яка набагато важливіша за особисті інтереси. Лідерство для мене – це три дуже прості речі: командність – не може бути лідера без команди. Друге: відповідальність, в перше чергу, перед тими людьми, які є в команді. Третє: служіння. Воно полягає у тому, що лідер має інтереси команди, держави поставити вище за свої особисті», – сказав Юрій Гусєв. З його слів, спираючись на думки Френсіса Фукуями, інституції є сильнішими за характер чи за талант окремих людей. Але, коли є вікно можливостей – саме характер може змінювати інституції і знищувати стару систему.
Декан і засновник Львівської бізнес-школи УКУ, проектор Українського католицького університету Софія Опацька підсумувала дискусію: «В УКУ є три важливі традиції, які ми об’єднали в «три С»: свідчити, служити, спілкуватися. Дякую, що ви виступили тут, бо ви є прекрасним прикладом цього свідчення. І особливо дякую за те, що ви задекларувати готовність служити надалі. Думаю, що основна #зрада у нашій країні зараз полягає у тому, що люди не готові більше служити. Якщо ж ми пам’ятатимемо, що попри це – нас більше, то збережемо віру, що цю країну дійсно можна змінити!», – наголосила Софія Опацька.
