Чому боротьба із COVID-19 вимагає характеру?

Автори: Kimberley Young Milani, Gerard Seijts

Переклад з англійської. Оригінал Ivey Business Journal

Не складно відкрити своє серце для інших, коли ти на святі чи весіллі, наприклад. Однак, це вимагає характеру, щоби робити те ж саме вже в умовах самоізоляції, задля захисту себе від смертельного вірусу, який не дозволяє зібратись разом, подекуди, навіть, аби вшанувати загиблих. У найближчі дні образи італійців, що співають серенади один одному з відкритих вікон та балконів, намагаючись вижити в епіцентрі пандемії коронавірусу у Європі, повинні надихнути кожного з нас.

Це особливо стосується лідерів, бо, як показали минулі безпрецендентні події (теракти 11 вересня, наприклад), добре лідерство – це те, чого у період кризи суспільство потребує найбільше.

З появою COVID-19 лідери з усіх секторів та рівнів по всьому світу зіштовхуються з величезними викликами. Те, як вони поводяться, які рішення ухвалюють, відокремить поганих і посередніх лідерів від справді величних. Важливість доброго лідерства буде лише наростати, оскільки всі ми продовжуємо протистояти дуже мінливим, складним і неоднозначним ситуаціям. Ці складні та непевні часи вимагають правильних рішень, які формуються і залежать від характеру лідера, який/яка їх приймає.

У дискурсі навколо спалаху цього вірусу слово “характер” висвітлює назовні багато речей, адже характер лідера і те, як цей характер впливає на прийняття рішень та подальші дії, є вкрай критичним для здатності лідера/рки стримувати страх, вести людей вперед та допомагати полегшувати вирішення проблем, що принесе користь усьому суспільству. У дописі журналу “The Atlantic” Peter Wehner згадав президента США Дональда Трампа, зазначаючи наступне: “Є причини очікувати, що коли президент зіштовхнеться зі справді неочікуваною кризою – його здатність мислити критично, характер і лідерські здібності дійсно матимуть значення.” У “The New European”, розмірковуючи над пандемією, Michael White зауважив: “Ці виклики стають випробуванням для характеру та критичного судження”.

Але що ж насправді означає “характер”? Це поняття часто використовують у дуже зневажливих формах, адже немає єдиного розуміння того, що означає цей термін. Це є проблемою, оскільки характер, як зазначено вище, є потужним  диференціатором лідерства, особливо під час великої кризи.

У 2010 році, Бізнес-школа Айві (Ivey Business School) заснувала Інститут Лідерства імені І. О. Ігнатовича (Ian O. Ihnatowycz Institute for Leadership) із місією сфокусуватися на питанні характеру лідера. Дослідження інституту вилилось у створення структури, що складається з 11 чеснот характеру (див. зображення), які були визначені основоположними для доброго лідерства. Дослідження, що використовують цю структуру, були опубліковані у провідних наукових та практичних журналах, і ми прагнемо, щоб наша робота була релевантною, доступною та корисною для учасників програм і лідерів у громадському, приватному та неприбутковому секторах.

У нашому дослідженні відображено, що причиною того, що характер є критичним і незамінним компонентом доброго лідерства, є той факт, що він безпосередньо пов’язаний з ефективністю прийняття рішень та подальших дій. Характер формує багато речей, включаючи такі (але не обмежується лише ними): те, що ми помічаємо в контексті, в якому ми працюємо; як ми взаємодіємо зі світом навколо нас; з ким ми розпочинаємо розмову і як ми ведемо ці розмови; що ми цінуємо; як ми інтерпретуємо зворотній зв’язок; що ми обираємо для того, щоб діяти; як ми даємо раду з з конфліктом, розчаруванням та невдачами; цілі, які ми ставимо перед собою; як ми спілкуємося; і так далі.

Будь-яка криза виявляє як хороше, так і погане у людях, які займають керівні ролі. Але унікальним аспектом характеру лідера є те, що він пов’язаний з природою індивідуума, а не з позицією в організації. COVID-19 дозволяє мешканцям постраждалих країн багато зрозуміти як про себе самих, так і про своїх лідерів. Наприклад, ті італійці, які протестували співаючи, є вагомим нагадуванням про те, що ми можемо знайти креативні способи залишатися спорідненими, в той час, як медики справедливо закликають залишитися вдома, осторонь один від одного. Здатність відчувати взаємозв’язок, цінувати глибинний зв’язок з іншими на всіх рівнях у межах організацій, громад та суспільства – є важливою частиною чесноти колаборації у характері, в той час, як демонстрація оптимізму та цінування краси мистецтва (музики, живопису, поезії) є частиною чесноти візійність.

Метою цієї роботи є ілюстрація чеснот характеру на конкретних прикладах поведінки, які проявляються у лідерів та громадян під час пандемії. Ми вважаємо, що першочерговою потребою є збільшення обізнаності щодо структури характеру та його чеснот – не лише для того, щоб це вийшло на перший план у навчанні та розвитку лідерства, але й щоб таким чином це могло бути використане громадянами у нашому повсякденному житті як інструмент, за допомогою якого ми оцінюємо лідерів, обираємо їх чи слідуємо за ними.

Оскільки пандемія коронавірусу лише набирає обертів, ми впевнені, що уроки, які випливають із реакції людства, допоможуть поглибити наші дослідження та сприятимуть розвитку глобального громадянства, що базується на понятті сили характеру, на прагненнях здійснювати зміни та сприяти процвітанню команд, організацій, громад та суспільства.

У наступних частинах статті ми спершу пояснимо роль розсудливості (критичного судження) в діяльності людини та те, як унікальні чесноти характеру лідера – незалежно та взаємопов’язано – впливають на прийняття рішень та подальші дії. Потім ми ділимося кількома історіями, щоби проілюструвати характер та його чесноти в дії, та продемонструвати їх глибокий вплив на людей та суспільство. Ми завершимо нашу статтю закликом до всіх нас – знайти шляхи для розвитку сили характеру та здійснити зміни у суспільстві, в якому ми живемо.

Роль критичного судження (розсудливості)

Сьогодні як ніколи – чи це через гострий спалах COVID-19, чи то через кліматичну кризу, яка вже починає даватись взнаки – світ вимагає лідерів із сильним вмінням приймати розсудливі рішення. Ми потребуємо лідерів, які можуть активувати кожну чесноту характеру у потрібний час і в потрібній кількості, аби приймати зважені рішення та закликати до правильної поведінки. Звичайно ж, демонстрація критичного судження (розсудливості) створює причинно-наслідковий ефект тим, що зміцнює інші чесноти, на які лідер покладається.

Не складно зрозуміти, що кожна чеснота характеру лідера має значення, коли лідери зіштовхуються з величезними і безпрецедентними проблемами. Наприклад, уявіть собі, як можуть почуватись громадяни, якщо лідер не виявляє гуманність, коли ділиться важливою інформацією з громадськістю. Якщо люди вважають, що їм не вистачає співчуття, розуміння їх особистих труднощів, вони не будуть відчувати почуття зв’язку і довіри до свого лідера чи впевненості в оголошених заходах. Стійкість людей може постраждати. Ми вважаємо, що прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо обрав правильний тон і продемонстрував гуманність, коли в середині березня 2020 року  переконував громадян, що уряд розуміє їхню стурбованість і готовий допомогти. “Я знаю, що ви переживаєте”, – сказав Трюдо. “Ви переживаєте за своє здоров’я, здоров’я своєї сім’ї, про роботу, про заощадження, про сплату оренди, про те, що діти не навчаються в школі. Я знаю, що вас хвилює невизначеність у світовій економіці. Кроки, які вживаються для збереження вашої безпеки, мають економічний вплив. Але одночасно правдою є те, що ми перебуваємо у порівняно вигідному становищі, адже маємо значну фінансову “подушку безпеки”, щоб підтримати вас”.

По-справжньому великі лідери яскраво проявляють всі 11 чеснот, включно з розсудливістю (критичним судженням), у будь-яких ситуаціях: візійність для візуалізації потрібного кінцевого стану та збереження оптимізму на довгому і складному шляху до цього стану; цілісність для того, щоб визнати, що потрібно зробити, та чесно звітувати про прогрес тим, хто безпосередньо та опосередковано впливає на ці заходи; драйв до результатів, незважаючи на перешкоди, несподівані повороти та критику/заперечення з боку постраждалих сторін; хоробрість ухвалювати жорсткі та часто непопулярні рішення; гуманність щоб робити те, що необхідно, весь час піклуючись і вживаючи заходів, аби допомогти багатьом постраждалим людям; справедливість для того щоб визнавати та надавати підтримку, необхідну окремим особам та/або організаціям, та саме їм допомогти пом’якшити негативні наслідки, спричинені ситуацією, що знаходиться поза їх контролем; смиренність вчитися та активно шукати кращих практик, щоб вести організації, громади, міста та нації через кризу; зваженість, щоб демонструвати спокій і стриманість навіть при найбільш критичних ситуаціях, особливо в ситуації, коли емоції, неначе вірус, стають заразними; підзвітність перед різними групами людей та стейкхолдерами, відповідальність за рішення та подальші наслідки; колаборація (співпраця) з великою кількістю зацікавлених сторін для досягнення бажаного результату; і, нарешті, розсудливість (критичне судження), щоб об’єднати всі ці виміри в ефективний, зрозумілий та дієвий процес для подолання кризи.

Розсудливість, очевидно, є складною чеснотою. Це означає, що люди повинні глибоко розуміти ситуацію, що склалась та демонструвати здатність критично її оцінювати. Крім того, це вимагає вмілого аналізу ситуації для розуміння суті викликів, з якими вони зіштовхнуться та для того, аби побудувати логічний ланцюжок для визначення необхідних дій. Канцлер Австрії Sebastian Kurz переконливо продемонстрував це всередині березня. Обговорюючи європейські зусилля, спрямовані на запобігання паралічу систем охорони здоров’я, він зазначив пов’язані з цим економічні збитки. “Ви повинні ретельно все обдумати, перш ніж приймати відповідні рішення та впроваджувати заходи, оскільки національна економіка може не витримати, якщо це затягнеться надовго”, – сказав Курц.

Необхідність вчитись швидко.

Пандемія вірусу COVID-19 – це криза без сучасного прецеденту, де типові або ж навіть атипові правила не застосувати. Ситуація розвивається все швидше з кожною годиною, в країні за країною. В умовах такої невизначеності та непевності, основним завданням будь-якого уряду є збереження безпеки своїх громадян. Застосовуються навіть критичні заходи, деякі з яких не практикувались навіть під час війн.

Країни забороняють в’їзд для більшості іноземних громадян, заохочуючи своїх громадян уникати масових зібрань. У деяких випадках, цілі громади перебувають у закритому режимі. Закриваються церкви. Ірландці, до прикладу, святкували День Святого Патріка віртуально. Ми фактично можемо стверджувати, що фраза “соціальне дистанціювання” буде характерною ознакою 2020 року.

Розмови, зазвичай, мають мало фактів та наукових тверджень й базуються на думках чи здогадках. Проте, зрозуміло дві речі: ми повинні багато вивчити та дізнатись про новий штам коронавірусу, який так швидко змінив наше життя. А також необхідно багато чого дізнатись про те, як ми, як міжнародна та взаємопов’язана спільнота, повинні реагувати на кризу, що може спричинити глобальний зрив.

У майбутньому потрібно, щоб кожен активував у собі такі чесноти характеру, які б допомагали нам приймати та управляти власними рішеннями. Найкращі лідери та команди завжди прагнуть вчитись на власному та чужому досвіді – як на невдачах, так і на успіхах – для того, щоб зменшити кількість проблем та шкоди, або навіть знайти креативне, творче рішення. У нинішній ситуації критично важливо, щоб ми продемонстрували смиренність: ми повинні реагувати та бути шанобливими до чужого досвіду та ідей, і що найголовніше, ми повинні вчитись та бути відкритими до нових знань, оскільки вірус може жити не день чи тиждень, а існувати місяцями. Безсумнівно, дехто з представників влади країн Європи та Північної Америки можуть повчитись у Сінгапуру та Гонконгу, котрі, завдяки прикладеним зусиллям, зменшили кількість негативних наслідків та успішно побороли пандемію, незважаючи на прогнози та випадки, що були озвучені раніше.

Але щоб дійсно чомусь навчитись, людям потрібно проявляти ініціативу та брати відповідальність на себе за складні ситуації, включаючи невдачі, помилки і відсутність прогресу. Це може бути надзвичайно складно, тому люди інколи можуть “давати задню”, коли не хочуть брати на себе відповідальність. Ми побачили приклад перекладання відповідальності під час прес-конференції Білого Дому, коли журналіст поставив запитання стосовно того, чому так повільно проходять тестування на коронавірус. Замість того, щоб взяти усю відповідальність на себе, Трамп відмовився визнавати, що були допущені помилки, які зі слів деяких експертів охорони здоров’я, погіршили становище та посилили кризу. Натомість, він намагався показати впевненість, наполягаючи, що його адміністрація (яка, між іншим, розпустила команду протидії пандемії у 2018 році) займалась великою роботою з вирішення проблем, що залишились від попередньої влади. “Я взагалі не беру на себе відповідальність” – сказав Трамп. “Ми були поставлені у певні умови, продиктовані правилами та обмеженнями  попередніх часів (часів політичних попередників)”.

Замість того, щоб на початку сприймати серйозно загрозу, якою є COVID-19, команда Трампа заспокоювала медичних працівників, урядовців, журналістів. У деяких випадках, люди, що сіяли паніку та тривогу, визнавались більш загрозливими для країни, що слугувало на користь політичним інтересам Трампа. Радники президента США знають, що людей, які кажуть йому те, що він хоче почути – винагороджують, а тих хто цього не робить – відсторонюють. “Це явно складна ситуація, коли верхівка хоче чути конкретні відповіді” –  один з інсайдерів розповів “Politico”. “Це фактично не дозволяє іншим, навіть найбільш досвідченим та незалежним, висловлювати свою справжню думку”.

Для того, щоб бути ефективними, люди на керівних посадах повинні діяти принципово і чесно. Вони повинні бути правдивими та відвертими щодо себе та інших, одночасно залишаючись відкритими та чесними у спілкуванні та відносинах, навіть у найскладніших ситуаціях. Іншими словами, їм необхідно чітко показати, у що вони самі насправді вірять, і тим самим продемонструвати високий особистий та професійний моральний рівень. Наприклад, Ентоні Фочі, директор Національного інституту алергії та інфекційних хвороб США, показав необхідну принциповість, спілкуючись з громадянами Америки під час надання свідчень на слуханні в Сенаті на початку березня. На противагу тверджень Трампа, що усе під контролем, і що Сполучені Штати проводять масові тестування, аби тримати ситуацію стабільною, Фочі прямо відзначив, що фахівці з охорони здоров’я навіть приблизно не розуміють те, наскільки поширився вірус в США. Щодо тестування, він зазначив: “Система не налаштована на ті потреби, що нам необхідні зараз. Вона прямує до поразки. Давайте визнаємо це”. Такі дії вимагали хоробрості та цілісності. Відвертість часто пов’язана з конфліктом, оскільки може бути не прийнята та викликати обурення. Більшість з нас не люблять конфліктів , особливо з людьми що займають вищі посади, не кажучи вже про президента США. Але лідерство це не проста річ.

Інша історія, яка відображає відсутність в уряду підзвітності, цілісності та хоробрості, стосується Лі Венліяна, першого з лікарів в Китаї, що визнав пандемічну загрозу. Його намагання попередити колег-лікарів призвело до того, що влада Китаю звинуватила його у неправдивості заяв та коментарів, які порушували суспільний лад. Трагічно, оскільки урядовці не прислухались до попереджень завчасно та загинули сотні громадян Китаю, в тому числі і сам доктор Лі. Тепер розглянемо, що трапилось в Італії. Після того, як було виявлено перший випадок зараження, уряд швидко видав наказ, в якому було визначено чіткі, швидкі заходи по управлінню та стримуванню. Далі слідували прозорі медичні бюлетні та прес-конференції. Як зазначила в своєму в коментарі Федеріка Саїні Фасанотті, що є науковим співробітником програм зовнішньої політики Інституту Брукінгса, щодо винесених уроків на прикладі Італії: італійців повідомили про існуючу проблему і вони могли реагувати на цю проблему, максимально прикладаючи необхідні зусилля.

“Відповідальні демократи,– пише Фасанотті, – Діляться інформацією відкрито зі своїми громадянами. Вони поширюють знання, щоб знайти рішення. Така прозорість дій вимагає мужності серед політичних лідерів, але також є дуже дорогоцінною, оскільки викликає довіру у громадян”. Проте нації зі слабкими лідерами не діляться інформацією, а це може стати початком кінця політичному лідерству, особливо в епоху інтернету.

Потреба у колаборації

Країнам, громадам, урядам, організаціям та людям у всьому світі доводиться швидко пристосовуватися та адаптуватися до наслідків пандемії COVID-19. Оскільки вірус продовжує поширюватись та заподіювати шкоду здоров’ю та добробуту людей та світовій економіці, одне стало однозначно зрозумілим: не буде простого виходу для людей та суспільства.

Більшість людей розуміє, що ми живемо у все більш взаємозалежному світі, в якому мережі людей та організацій є основою будь-якої активності (економічної, наукової, безпекової, політичної тощо). Як професори Ivey Mary Crossan, Gerard Seijts та Jeffrey Gandz писали в праці “Developing Leadership Character”, “глибоке та інтелектуальне розуміння природи взаємопов’язаності і розвиток прагнення до співпраці задля взаємного інтересу і для більшого блага мають вирішальне значення для того, щоб стати ефективним лідером у найрізноманітніших контекстах”.

Навіть Далай-лама наголосив на важливості взаємозв’язку, діалогу та співпраці, пропонуючи слова, які слід пам’ятати, коли ми стикаємось з COVID-19. “Сьогодні реальність, – заявив Далай-лама в 1997 році  у своєму зверненні до 38-ї річниці національного повстання Тибету, – полягає в тому, що ми всі взаємозалежні і мусимо співіснувати на цій маленькій планеті. Тому єдиний розумний спосіб вирішення розбіжностей та конфліктів інтересів, чи то між окремими особами чи то між націями, – лежить крізь діалог”.

Діалог, звичайно, може бути складним, особливо коли всі зацікавлені у тому, щоб знайти “крайнього”. Використовуючи некоректні терміни, такі як “Вуханський коронавірус” або “Китайський вірус”, адміністрація Трампа нападає на дії Китаю, сподіваючись таким чином відвернути увагу від власного применшення кризи на її початку. Китайці, у свою чергу, стверджують, що нульовий пацієнт міг бути американцем. Саудівська Аравія звинувачує Іран у спалахах в своїй країні, який у свою чергу підозрює, що вірус – це американська біозброя. Південна Корея та Японія звинувачують один одного. Все це ускладнює міжнародне співробітництво, в той момент, коли воно найбільш потрібне.

Коли ви співпрацюєте (проявляєте таку чесноту, як колаборація), ви розумієте, що те, що відбувається з кимось десь далеко, може вплинути на всіх тут (і всюди). Ви цінуєте та активно підтримуєте позитивні стосунків між людьми. Ви прагнете зв’язатись з іншими на фундаментальному рівні таким чином, щоб сприяти продуктивному обміну ідеями. Італійці, принаймні, це розуміють. Замість того, щоб публічно озлобитись на Китай, чиновники нації запропонували підтримку, коли Китай страждав найбільше. Коли все перевернулось і кількість загиблих в Італії різко зросла, тоді і самі італійці попросили про допомогу. Китай відповів, надіславши експертів та обладнання. Як заявив міністр закордонних справ Китаю Wang Yi своєму італійському колезі Luigi Di Maio під час телефонного дзвінка 10 березня, Китай був готовий “твердо стояти на боці італійського народу” через “дорогоцінну підтримку”, яку запропонувала Італія коли “ми переживали найважчий момент боротьби з епідемією”.

Колаборація критично необхідна для досягнення добрих результатів. Схильність до співпраці створює провід зв’язку з іншими, що підтримує людство як таке. Крім того, співпраця може сприяти драйву, адже тягне за собою вироблення енергії для вирішення проблем (викликів). Демонстрація колегіальності та відкритості, обидва аспекти колаборації, може сприяти відвертості та прозорості, які є частиною цілісності. А співпраця та демонстрація почуття взаємопов’язаності, як правило, підтримують справедливість. Доцільно розраховувати, що відчуття взаємозв’язку сприяє справедливості та соціальній відповідальності, позитивно впливаючи на те, наскільки лідери беруть до уваги найрізноманітніші інтереси (різних груп людей).

Звичайно, щоб продемонструвати справедливість у прийнятті рішень та дій, людям слід активувати декілька інших чеснот характеру. Наприклад, за браку гуманності та смиренності, лідер рідко дбає про те, аби зрозуміти як інші бачать ту чи іншу ситуацію та як вони почуваються в ній. Аналогічно, без зваженості, лідер може поспішати реалізовувати те, що є для нього чи неї “очевидним кроком”, навіть не враховуючи потреби чи бажання інших чи наслідки для деяких зацікавлених сторін. Такий короткозорий фокус або “тунельне бачення”, ймовірно, негативно впливає на довіру, повагу, впевненість і тривожні настрої в суспільстві.

15 березня з’явилися повідомлення про те, що уряди Німеччини та США ведуть боротьбу за CureVac, німецьку біотехнологічну компанію, яка працює над вакциною проти COVID-19. За даними анонімного джерела, адміністрація Трампа запропонувала велику суму грошей для забезпечення вакцини лише для Сполучених Штатів. Ця дія, якщо це правда, є кричущим актом унілатералізму. Світ уже акліматизувався до риторики Трампа “America First”, коли він говорить про економіку та геополітику. Але прагнення приховати рятівне медичне рішення перенесе MAGA (Make America Great Again) на куди більш небезпечну територію. Насправді, це було б ганебним вчинком в умовах, коли ми всі навпаки повинні розвернутись назустріч один одному для вирішення спільної загрози – цієї руйнівної пандемії.

Як зазначав колишній прем’єр-міністр Великої Британії Gordon Brown у “The Guardian”, ми зараз живемо у “розділеному світі без лідерів”, оскільки наростання популістського націоналізму поступилося місцем “агресивному ми-проти-них унілатералізму”. І це ставить нас у небезпеку через обмеження міжнародної співпраці, оскільки COVID-19 не виявляє поваги до національних кордонів. “Раніше про Бурбонів говорили, що вони ніколи не навчаться на своїх помилках”, – написав Браун. “Упродовж століть національні лідери, як і раніше, неспроможні застосувати або навіть засвоїти один урок, якого постійно навчають нас кризи (від епідемії Сарса та епідемії Ебола до фінансової кризи): глобальні проблеми потребують глобальних, а не лише локальних та національних реакцій”.

Унілатералізм – це антитеза взаємозв’язку та співпраці. Браун також додає “нам потрібні політичні лідери на кожному континенті, що мають мужність не просто вести, а працювати разом”. Але для того, щоб це сталося, нам знадобиться ще одна річ, яка випливає із взаємопов’язаності та співпраці – довіра.

Як нещодавно писав оглядач “Globe and Mail” Andrew Coyne, “З усіх зв’язків, які нас з’єднують, найціннішим і найбільш крихким є довіра: ця готовність відмовитись від охорони себе, щоб працювати разом, а не проти один одного”. Ми дивимось на наших обраних чиновників, медичних працівників та бізнес-лідерів з очікуванням, що вони допоможуть знайти вихід з цієї глобальної кризи, однак мусимо пам’ятати, що саме довіра в кінці-кінців буде відігравати вирішальну роль. Але цю довіру, яка виховується через почуття взаємопов’язаності, гуманності та справедливості, потрібно буде проявляти не лише нашим лідерам, а й нашим співгромадянам. Як заявив Койн, “Резервуар довіри – повага до лідерів, віра в експертів, віра в один одного – можуть мобілізувати окремих громадян для вирішення колективних викликів”.

Надія та оптимізм рухають вперед

Розмови про мобілізацію громадян для відповіді на колективні виклики звучать іронічно, коли більша частина світу закрита на примусовий карантин або знаходиться в добровільній самоізоляції. В сучасному світі поняття “мобілізація” еволюціонувало так, що тепер охоплює як фізичну, так і віртуальну складову. Зараз людство має доступ до глобальних платформ, де можна фантазувати та розважатись, панікувати або підтримувати. Проте немає сумнівів, що зараз світ бореться з колективним викликом. Те, що почалось як лихо у Вухані, зараз є проблемою світового масштабу, і для багатьох людей перетворилося з чужої проблеми в першочергову власну: епіцентром лиха сьогодні стала буквально вся terra firma.

Коли Північна Америка зіткнулась з реальністю, перша реакція громадян була цілком природньою – паніка. Це призвело до божевільного та надмірного скуповування їжі та інших необхідних товарів. Через це багато магазинів спорожніли, а #панічніпокупки (#panicbuying) та #АпокаліпсисТуалетногоПаперу (#ToiletPaperApocalypse) поширились мережею. Як би не було безсовісно користатися глобальною пандемією для власної вигоди, паніка та страх створили вигідну для спекулянтів ситуацію. Історія, що привернула до себе особливу увагу, – історія сумнозвісних американських братів Колвінів, що скупили більш, ніж 17000 пляшок антисептику для рук в усіх магазинах штатів Тенесі та Кентукі, проїхавши для цього 1300 миль. Метою цієї поїздки було перепродати їх на Amazon з великою націнкою (більш ніж 70 доларів за штуку). Проте, гігант роздрібної торгівлі вжив заходів проти такої націнки одразу ж після того, як брати виставили перші 300 пляшок на продаж. Ця ситуація демонструє нам як відсутність гуманності, так і зваженості.

В такий час, коли все довкола нестабільне, звернення до поміркованості – бути спокійними, контролювати себе та бути стриманими – необхідне для зменшення ризику. Як писав Parth Sawhney в коментарі до “Процвітайте глобально”: “Страх та паніка можуть змусити раціональних людей робити нераціональні вчинки”. Коли все стабільно, то внутрішнє відчуття паніки спадає. Коли ситуація більш спокійна, люди уважніше відносяться до потреб інших – обирають добровільну самоізоляцію замість ходіння по крамницях, або принаймні ретельніше зважують потребу у тому, щоб вийти з дому. Порожні шосе, транспорт, публічні місця та торгові центри по всьому світу – заповіт новонабутої поміркованості людства.

В той час, як національні лідери роблять все, щоб зберігати спокій, лідери бізнесу також вступають в гру. Багато місцевих магазинів, спортивних клубів, ресторанів та інших малих бізнесів припинили роботу, щоб захистити своїх працівників та клієнтів. Galen Weston Jr. – головний директор компанії “Джордж Вестон”, одного з найбільших роздрібних маркетів та аптек Канади, висунув заяву, в якій запевнив канадців, що його компанія швидко заповнить порожні полиці, триматиме магазини відкритими та збереже стабільні ціни. Були прийняті нові заходи для зручності літніх людей та осіб з інвалідністю. Основною ідеєю його промови є те, що громадяни Канади можуть не турбуватись про забезпеченість їжею. Також Вестон закликає: “Будьте добрими один до одного. Ми прорвемось”.

100 канадських бізнесменів підписали відкритий лист, який став безпрецедентним проявом солідарності. Лист закликав усіх зацікавлених “негайно сфокосуватись на тому, щоб сповільнити передачу цього коронавірусу”. Разом з деталізацією заходів, які, на їхню думку, вимагали негайного втілення, цей лист, так само, як і заява Вестона, наголошував на почутті візійності (орієнтація на майбутнє, оптимізм, наміри). Вони визнали, що необхідні дії (карантинні заходи) матимуть значимий економічний вплив на їхні бізнеси, як мінімум в короткостроковій перспективі, проте дали зрозуміти, що “пережити цей шторм” є пріоритетом. Іншими словами, вони хочуть повністю сприяти викоріненню вірусу та відновленню хворих осіб, систем та суспільств.

Така чеснота характеру лідера як візійність, допомагає нам зберегти майбутні орієнтири, тому що в її основі – оптимізм, креативність та цілеспрямованість. Оптимізм особливо важливий в складні часи; позитивні люди вірять не лише в те, що зміни можливі, а, що більш важливо, в те, що вони можуть їх створювати. Поточна ситуація стосується здебільшого політиків, бізнесменів та науковців, проте може також мати відношення до кожного з нас, хто намагається якось знайти спосіб впливу на ситуацію. Ми б не змогли витримати монотонність сьогодення, якби не оптимізм стосовно завтрашнього дня.

Візійність також пробуджує прийняття краси в музичній, мистецькій та спортивній сферах. Вражає те, як людство культивує натхнення, прийняття та вдячність під час карантину за допомогою музики та мистецтва. Це включає як і пряму трансляцію великих концертних заходів в Європі, так і менш плановані заходи, наприклад, спонтанні співи з балкону в Італії та Іспанії або приватна вистава на ганку, яку два маленьких музиканта представили своїй сусідці, що була сама на карантині в Колумбусі, Огайо. В Торонто сценарист Nick Green зайшов ще дальше. Він створив Соціальний дистанційний фестиваль. Ця платформа надасть людям можливість спостерігати за віртуальними виступами різних митців та підтримає митців, які залишилися без роботи. Залучення наших креативних сторін вже саме по собі є проявом надії та оптимізму. За своєю природою створення будь-чого відбувається тут і зараз, але часто з урахуванням впливу на майбутнє.

Заклик до дії

Ми живемо в часи турбулентності. Але все ж важливо розуміти, що навіть найстрашніші ситуації надають нові можливості. Поки ми боремося з подоланням пандемії та її наслідків, критично важливо рефлексувати про вчинки, які були зроблені, а також рефлексувати під час дій в процесі роботи над безліччю викликів – що стосуються здоров’я, соціальних, економічних, наукових, політичних, технологічних і т.д. Всі ці нові реалії мають змушувати людей замислюватися про їхні теперішні та загальноприйняті реалії –  переконання та припущення, від яких ми залежимо, діючи в складному та багатовимірному світі. Приходять на думку слова, які часто приписують Серу Winston Churchill “Не змарнуйте добру кризу”.

Після глобальної фінансової кризи 2008 року, ми почали думати по-іншому про те, як добре лідерство виглядає. Завдяки дослідженням ми виявили, що криза була спричинена не браком компетенцій, а браком характеру, принаймні до певної міри. Ми довідалися, що фундамент доброго лідерства засновується на трьох “китах”: компетенції, характер та відданість. Проте характерові не приділяли належної уваги в літературі, присвяченій лідерству, в навчальних програмах з розвитку та з бізнесу та й у дискурсі щодо лідерства загалом. Ми прийшли до висновку, що час це змінити та взялися за амбітне дослідження, викладання та просвітництво через Інститут лідерства Ivey Business School ім. І. О. Ігнатовича

Перед тим, як світ перейшов до режиму боротьби з пандемією, ми провели Лідерський Саміт Айві, щоб відсвяткувати нашу 10-ту річницю. Нас дуже підбадьорив повний зал лідерів з безлічі галузей, які залучені в нашу роботу над лідерським характером. На жаль, не менш части ми можемо спостерігати лідерство без характеру. Ми зараз всі є очевидцями того, як відсутність таких чеснот, як смиренність, гуманність, підзвітність, цілісність, справедливість, зваженість та колаборація в характерах і лідерів, і звичайних громадян загрожує поділом спільнот та країн, відкиданням нас назад, а не поштовхом вперед, коли всі причетні мають самовіддано зменшувати поширення вірусу та його, часто жахливих ускладнень.

Криза, що триває, також навчила нас, що характер не є нішевою темою чи чимось, що “приємно мати”. Це важливо для доброго лідерства. Ми випробовуємо свій характер на роботі, вдома, в продуктових магазинах, в аеропортах, в лікарнях та будинках для престарілих, а також у наших громадах. Але ми бачили незліченну кількість прикладів людей – молодих і старих – які активізували одну або кілька чеснот характеру, щоб позитивно вплинути на життя друзів, колег, родини та зовсім незнайомих людей. І нам усім потрібно наслідувати цей приклад.

Ми сподіваємось, що в момент, коли наше повсякденне життя сповільнилось, люди також візьмуть паузу та почнуть розмірковувати. Рефлексія – необхідність у навчанні та прогресі. Ми радимо задуматися (порефлексувати) над важливістю характеру в лідерстві. І, найголовніше, подумайте, як кожен з нас може підняти планку у своєму особистому та професійному житті, працюючи над розвитком сили характеру, прагнучи зробити власний вклад у змінотворчі процеси і сприяючи розквіту команд, організацій, громад та суспільств. Канада потребує цього. Світ потребує цього.