Виступ Елізабет Стенлі на Well-Being Leadership Conference: зміст та висновки
Ми звикли ігнорувати стрес. Що б не сталось, яку би травму нам не нанесло життя – ми обираємо діяти, так ніби сильніші за ці потрясіння, так ніби впорались. Це працює до моменту, коли тіло каже нам «стоп».
Елізабет Стенлі знає про це, як ніхто інший.
Вона ділиться своїм життєвим досвідом без метафор, розповідаючи про найстрашніші речі з дитинства і аж до армії, у тому числі – про випадок у Боснії, де Ліз була миротворцем і в один момент її життя було на межі і лікарі ледь впорались.
Щоразу вона, як і мільйони нас сьогодні, обирала продовжувати жити далі та закривати очі на стрес. У результаті Ліз почала стрімко втрачати зір. Саме це змусило її помітити, що той сценарій не працює і час шукати справді робочі рішення. З цими знахідками вона і завітала на нашу Well-Being Leadership Conference.
– Я хочу, щоб ви взяли з цієї лекції два висновки: ваша власна стійкість дуже важлива і є два важелі, які допоможуть її зміцнити: напрям уваги та звички.
Ліз розпочинає свою лекцію із пояснення як працює мозок в нормальному стані та під час стресу. Що більше зростає рівень напруги, то більше мозок зосереджений на виживанні, тому він не може виконувати частину звичних функцій. Щоб дати зрозуміти, що ми перебуваємо у цьому стані, тіло надсилає нам сигнали.
Зараз в Україні дуже багато стресу і травм, з якими справді важко впоратись. Щоразу, коли спрацьовує якийсь стресор, людина спочатку відчуває гіперпильність, тривожність, паніку, гнів, на зміну яким приходить тотальне виснаження і депресія. І те, і інше – дисрегуляція, яка виливається у фізіологічні та поведінкові симптоми (напруження, болі, розлади різного характеру, пошуки адреналіну, саморуйнівна поведінка, залежності). Якщо стрес стає хронічним – симптоми прогресують.
Коли ми говоримо про керівників у цьому контексті, то їхня роль стає дуже значущою.
– Лідери запускають потужні «кола по воді» у соціальне середовище і мають надзвичайний вплив на стійкість інших. – пояснює Елізабет Стенлі.
Відповідно, коли лідер перебуває у дисрегуляції свого стресу – він транслює це і на своє оточення. І щойно лідер знаходить рівновагу і відчуває безпеку – колектив теж переймає цей стан і почувається краще.
Під час війни, коли організм якнайбільше схильний перебувати у хронічному стресі, ключовим важелем стає звичка.
Дослідження з нейропластичності та епігенетики доводять, що повторюваний досвід змінює функцію і структуру мозку, нервову систему та експресію генів (так працює «родова травма»). Часто ми навіть не помічаємо, як «лікуємо» цей стан шкідливими звичками: трудоголізм, хаотичне харчування, алкоголь, нікотин, пошук адреналіну, соціальна ізоляція. Чи варто додавати, що цим ми лише ускладнюємо ситуацію?
Натомість Елізабет рекомендує зосередитись над тим, що у кожного з нас є вибір, куди спрямовувати свою увагу і це можуть бути звички, які справді допомагають вийти з хронічного стресу: сон, харчування, фізична активність, спілкування та усвідомлення того, що відбувається з людиною та довкола неї.
Mindfulness-based Mind Fitness Training (MMFT) – це підхід, що будується на 3 компонентах:
- опанування навичок mindfulness
- стійкість та саморегуляція навчання навичок
- конкретне застосування та когнітивне упередження для середовища з високим рівнем стресу
Під час лекції учасникам конференції вдалось спробувати одну із вправ MMFT разом з Елізабет та поставити свої запитання щодо звичок та роботи зі стресом.
– Як ваші техніки допомагають у роботі з військовими та ветеранами?
– За результатами наших досліджень, які проводились із учасниками бойових дій, військовим доводиться долати щонайменше кілька симптомів дисрегуляцій і завдяки практикам ми досягли таких результатів: значне покращення сну, зменшення відчуття хронічного болю, зниження або зникнення симптомів дисрегуляцій, покращення емоційного самопочуття та зміни у концентрації, покращення короткочасної пам‘яті та відновлення здатності будувати соціальні зв‘язки.
Лекція Елізабет Стенлі стала для учасників не лише новим відкриттям, але й точкою опори. Щодня кожному з нас доводиться шукати нові і нові інструменти для збереження власної стійкості і зміцнення цього колективного фактору. Сподіваємось, що лідери знайшли для себе нові інструменти, щоб продовжувати боротьбу у тому числі за ментальне здоров‘я українців.