Блог > Кризове лідерство > Рецепт еліксиру стійкості під час війни: поради від психотерапевта Олега Романчука
13 Жовтня 2024

Рецепт еліксиру стійкості під час війни: поради від психотерапевта Олега Романчука

Як бути психологічно стійкими в умовах війни? Чи є швидкий рецепт резильєнтності? Як поводити себе із дітьми? Про це і не тільки ми говорили під час вебінару з Олегом Романчуком, лікарем, психотерапевтом, психіатром, директором Інституту психічного здоров’я УКУ. Розмову модерував Андрій Рождественський, PhD, викладач Бізнес-школи УКУ, виконавчий директор Центру Лідерства УКУ.

Як українці проявляють себе зараз з точки зору психологічної стійкості?
Ми є неймовірним народом! Ми в такій стресовій, викличній і шоковій ситуації змогли швидко стабілізуватися і згуртуватися, проявити незламність духу.

Це зрозуміло, що війна стресова. Ми знаємо з досліджень інших країн, що війна може підвищити рівень певних психічних розладів, але це не обов’язково має бути так, якщо ми матимемо стійкість (резильєнтність). Як народ, ми зараз демонструємо неймовірну резильєнтність і весь світ нами захоплюється. Якщо кинути ялинкову іграшку і тенісний м’яч, то резильєнтність – це те, чим володіє тенісний м’яч, українці, наче дуже хороший тенісний м‘яч.

Чи є швидкий рецепт стійкості, який ми можемо приготувати в домашніх умовах без лікаря?
Дехто думає, що стійкість – це дуже загадкова річ, що в одного є цей дар, в іншого – ні. Але це, як м’язи – ми всі з ними народжуємося і коли ми їх використовуємо і робимо вибір в труднощі бути резильєнтними, тоді на страх відповідаємо мужністю, на ненависть відповідаємо любов’ю. Не піддатися розпачу, навіть якщо він нас інколи, як хвиля б’є, але встати і далі йти до наших цінностей.

Тому, коли ми робимо цей вибір відповідати на труднощі резильєнтністю, ми стаємо резильєнтними. В цей момент ми цього потребуємо для себе, щоб зберегти психічне здоров’я і сили, а також ми це дуже потребуємо разом, щоб витримати в цій війні і перемогти.

В бойових умовах нам не до кулінарних книг чи багатотомних досліджень. Потрібно простий рецепт стійкості, як «коктейль молотова». І тут є лише три інгредієнти: 

  • Перший. Це відчуття правди, цінності і відчуття сенсу, заради чого все це. Юнг казав: Якщо людина може надати сенс стражданням, вона може витримати будь-які страждання. Ми це бачили на досвіді наших мучеників – отця Омеляна Ковча та інших. Коли ми розуміємо «заради чого», то можемо витримати дуже багато.
    І ми зараз дуже часто повторюємо це відчуття правди: заради майбутнього, заради свободи, заради того, щоб наші діти жили у вільній країні. Козаки казали: Коли ти чуєш правду в собі, ти нескорений! Це, власне, є зброя, якої не має наш ворог. Це, власне, та зброя, яка допомагає перемагати в нерівній боротьбі. Якщо ми зможемо пробити капсулу неправди, це зможе стати цілющим еліксиром для народу, який одурманений.
  • Другий. Дія у надії! Надія – це щось дуже важливе, це не псевдооптимізм. Надія – це готовність йти до повної перемоги, а потім йти далі і далі. Це як напрям, в нас немає іншої дороги. Ми не просто сидимо і чекаємо, ми ставимо собі запитання, яке моє місце в строю?
    Наприклад, моя 90-річна бабуся – її місце молитися. Хтось працює, хтось охороняє. Всі мають своє місце в строю. Це дуже важливо для перемоги, і це синергія.  Наше тіло створене переживати стрес. Це гормони, які мають мобілізувати тіло до дії. Нам треба цю енергію скеровувати на корисну дію, на щодень складати завдання. Це і турбота про себе, свій сон. Дія – це і праця і вона скерована на відновлення.
  • Третій. Це мудрі світлі думки. На полі бою ми потребуємо коротких молитов, бойових мантр. Щоб нагадати нашому мозку орієнтири.

Далі цих три інгредієнти потрібно змішати і перевірити, який вийшов смак і регулювати його. Це наші емоції, які сигналізують, в якому ми стані. Цей коктейль резильєнтності – в ньому має бути мир і розуміння, що в кінці все буде Україна. В ньому може бути тривога чи смуток, але не має бути паніки.  В цьому еліксирі має бути багато любові. Злість – це нормально, це природно, це християнське почуття, але коли вона стає ненавистю, ми уподібнюємося ворогам.

Важливий принцип – цей еліксир ми створюємо разом і маємо пити також разом. Тому що резильєнтність – це колективний феномен, ми всі разом і ми переплетені.

Як бути з дітьми?
Ми не можемо закрити дітям очі, вони все чують. Вони не мають бути наодинці в цьому. Для дитини головним термостатом її безпеки є присутність людей, яким вона довіряє.

  1. Головне – бути поруч.
  2. Розуміти, що багато речей йде через приклад. Ми передаємо резильєнтність, моделюючи її. Як ми діємо, що ми говоримо – ми є прикладом. Дітям не потрібні ідеальні приклади. Ми недосконалі, але ми вчимося.
  3. Важливо з ними говорити і слухати, що їх хвилює. Дітям важливо розібратися також, чому це сталося. Нам важливо допомогти їм побудувати розуміння. Ми не знаємо, коли це закінчиться, але ми точно знаємо, що це закінчиться.
  4. Дітей треба задіювати, ефективно витрачати їх час.
  5. Треба відновлюватися ( добрий сон, прогулянка, добра казка).

І наостанок Олег Романчук підсумував: «Ми є у великому моменті нашої історії, історії людства. Ви, як народ, опинилися на зламі цивілізацій. Цивілізації зла і любові. Ми зараз на передовій всього людства й історії. Кожне покоління мало свої випробування, і нам важливо своє пройти з гідністю. Щоб не було, яким би не був страшний ворог, тільки разом, як людство добра, як єдиний народ нам треба це пройти. Точно буде перемога! Я не маю жодного сумніву. Але перемога це буде не кінець, це буде початок. І важливо, щоб ми не загубили цієї мудрості та єдності, і це буде початок іншої великої історії!».

Підготувала Олена Янковська