Страх, недовіру, невизначеність майбутнього та багато іншого породила пандемія COVID-19. І вкотре показала, яку роль відіграє лідер у спільноті, а конкретніше – які наслідки за собою тягне відсутність характеру.

Сьогодні на устах у кожного – президентські вибори у США – у країні з демократичними принципами, розвиненою економікою та єдиним народом, що пройшов нелегку стежину в історії. Ситуація, яка зараз панує у країні, зумовлює низку питань, знайти відповіді на які не є так просто. То чого вчать нас ці обставини, які уроки можна з цього винести?

 

Лідерство нової реальності – це про візію, смиренність і хоробрість, гуманність, це про характер загалом. Це про зваженість, справедливість та відповідальність, про внутрішню та зовнішню єдність, про етичність у всьому. Це про драйв, підзвітність та колаборацію, це про критичне судження, яке пронизане скрізь.

 

Дональд Трамп – 45-й президент США, «він був суперечливою та неетичною особистістю, вживав расистську риторику та висловлював тиради, сповнені нарікань, зображуючи себе жертвою» [1]. Він був лідером згідно посади, але чи був він лідером згідно моралі? Чи не переживають зараз американці руйнівні наслідки так-званого bad leadership?

 

За результатами президентських виборів 2020 у США (The Associated Press) переміг Джо Байден. А світ спостерігає, як масштабна країна ділиться навпіл, як протестують рідні проти рідних, як спільна ціль не зближує, а навпаки, віддаляє. Така атмосфера не є результатом виключно передвиборчої кампанії, адже їй передувало багато інших обставин.

 

Ми були свідками того, коли світові лідери, такі як Ангела Меркель, Джастін Трюдо, Себастьян Курц, Джасінда Ардерн та багато інших, робили усе можливе і неможливе у глобальній боротьбі проти поширення вірусу.

 

Водночас, Дональд Трамп навіть не намагався вивести на загальнонаціональний рівень пріоритетність даного питання. Він відмовився носити маску та створив культурну війну, коли його послідовники брали з нього приклад [2]. По той бік барикади – і Володимир Путін, і Олександр Лукашенко, і Жаїр Болсонару. Вони ж використовували популістські лозунги задля збереження позитивних рейтингів ціною людського здоров’я.

 

На жаль, ми були свідками відсутності емпатії, критичного судження, цілісності та гуманності по відношенню до питання безпеки людей, які це завдання довірили державному лідеру. Ми були свідками відсутності колаборації у питанні боротьби проти спільного ворога на міжнаціональному рівні. Ми відчули всередині, як зростає рівень непевності у завтрашньому дні.

 

Чи можемо ми говорити про справедливість, візію та смиренність, коли висуваються звинувачення без наведення відповідних підстав [3]? Чи такими діями демонструються зваженість, критичне судження та хоробрість? Чи вдасться країні зцілитись після пережитого? Ми залишаємо відповіді за вами.

 

Перемога Джо Байдена – уособлення надії на справедливість, на краще «завтра». Це відродження забутого для американців лідерства, тобто лідерства, у якому характер має значення.

 

У 2020 році люди потребують, як ніколи, справжніх лідерів. Таких, що вміють розставляти пріоритети і бути прикладом, правильно оцінювати ризики та мінімізувати їх, проявляти емпатію, спокій, прозорість та наполегливість, встановлювати стандарти та дотримуватись їх, володіти візією, цінностями та моральними принципами.

 

Здавалося б, настали саме ті часи, коли потреба у єдності, колаборації та спільних зусиллях є очевидним рушієм перемоги. Є, на жаль, бар’єри, які так ускладнюють цей шлях. Ефективне знаряддя боротьби – у ваших руках. Це розвиток вашого лідерського характеру! Удосконаливши його, ви станете на крок ближчими до втілення важливих змін для своєї країни!